Canticum Canticorum 8

VULGATA	Біблія
1 Quis mihi det te fratrem meum, sugentem ubera matris meæ, ut inveniam te foris, et deosculer te, et jam me nemo despiciat ?	1 Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї! Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено.
2 Apprehendam te, et ducam in domum matris meæ : ibi me docebis, et dabo tibi poculum ex vino condito, et mustum malorum granatorum meorum.	2 Я повела б тебе, я привела б тебе у дім матері моєї; ти мене навчав би. Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук.
3 Læva ejus sub capite meo, et dextera illius amplexabitur me.	3 Ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає. Молодий:
4 (Sponsus)Adjuro vos, filiæ Jerusalem, ne suscitetis, neque evigilare faciatis dilectam, donec ipsa velit.	4 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче. Хор:
5 (Chorus)Quæ est ista quæ ascendit de deserto, deliciis affluens, innixa super dilectum suum ? (Sponsus)Sub arbore malo suscitavi te ; ibi corrupta est mater tua, ibi violata est genitrix tua.	5 Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись? Молодий: Під яблунею я збудив тебе; там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила.
6 (Sponsa)Pone me ut signaculum super cor tuum, ut signaculum super brachium tuum, quia fortis est ut mors dilectio, dura sicut infernus æmulatio : lampades ejus lampades ignis atque flammarum.	6 Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло. Стріли її — вогненні стріли, правдиве полум’я Господнє.
7 Aquæ multæ non potuerunt extinguere caritatem, nec flumina obruent illam. Si dederit homo omnem substantiam domus suæ pro dilectione, quasi nihil despiciet eam.	7 Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди великої. Закінчення:
8 (Chorus Fratrum)Soror nostra parva, et ubera non habet ; quid faciemus sorori nostræ in die quando alloquenda est ?	8 Є в нас сестричка невеличка, грудей вона не має. Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9 Si murus est, ædificemus super eum propugnacula argentea ; si ostium est, compingamus illud tabulis cedrinis.	9 Як вона — мур, збудуймо на ньому башту срібну. Як вона — двері, ми зробимо для них кедрові стулки.
10 (Sponsa)Ego murus, et ubera mea sicut turris, ex quo facta sum coram eo, quasi pacem reperiens.	10 Я — мур, і мої груди мов ті башти, тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій.
11 (Chorus Fratrum)Vinea fuit pacifico in ea quæ habet populos : tradidit eam custodibus ; vir affert pro fructu ejus mille argenteos.	11 Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні. Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних.
12 (Sponsa)Vinea mea coram me est. Mille tui pacifici, et ducenti his qui custodiunt fructus ejus.	12 Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене. Та тисяча для тебе, Соломоне, а двісті — сторожам його плоду.
13 (Sponsus)Quæ habitas in hortis, amici auscultant ; fac me audire vocem tuam.	13 О ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути!
14 (Sponsa)Fuge, dilecte mi, et assimilare capreæ, hinnuloque cervorum super montes aromatum.	14 Втікай, мій любий! Будь, як олениця або оленятко на горах бальзамових.