Salmi 39

LA SACRA BIBBIA	Біблія
1 Al maestro di coro. Per Idutun. Salmo. Di Davide.	1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.
2 Mi proposi: "Voglio controllare le mie vie per non peccare con la lingua; alla mia bocca voglio mettere un capestro, fino a che l'empio sta dinanzi a me".	2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.
3 Me ne stetti muto, in silenzio; tacqui, ma senza frutto. Il mio dolore s'inasprì; bruciava il mio cuore dentro di me:	3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.
4 mentre sospiravo, s'accendeva un fuoco. Allora parlai con la mia lingua:	4 У мене в нутрі запалало моє серце, від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:
5 "Fammi conoscere, o Signore, la mia fine, quale sia l'estensione dei miei giorni. Vorrei sapere quanto io sia fragile.	5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.
6 Ecco: in pochi palmi hai fissato i miei giorni, e la durata della mia vita è come un nulla davanti a te. Oh sì, come un soffio è ogni essere umano!	6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні, і вік мій — немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, — кожна людина,
7 Oh sì, qual ombra che svanisce è ogni mortale! Oh sì, s'affanna per nulla, accumula ricchezze e non sa chi le avrà in eredità!".	7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;
8 Ed ora, cosa potrei attendere, o Signore? Solo in te sta la mia speranza.	8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!
9 Liberami da tutte le mie colpe; non rendermi un ludibrio per lo stolto.	9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.
10 Taccio; non apro la mia bocca, poiché è opera tua.	10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.
11 Allontana da me la tua piaga, dalla forza della tua mano io sono finito.	11 Відверни геть від мене удар твій, — від замаху руки твоєї я пропадаю.
12 Con il castigo per la colpa tu correggi l'uomo, e come la tignola tu corrodi tutto ciò che gli è caro. Oh sì, un soffio è ogni essere umano!	12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина — тільки подув.
13 Ascolta la mia preghiera, o Signore, porgi l'orecchio al mio grido d'aiuto; davanti alle mie lacrime non restartene muto. Poiché un pellegrino io sono presso di te, un forestiero come tutti i miei padri.	13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я — приходень у тебе, як усі мої батьки — перехожий.
14 Vòlgiti da me perché io abbia sollievo, prima che me ne vada e non ci sia più.	14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.