Livre de Job 23

Bible de Jérusalem	Біблія
¹ Job prit la parole et dit:	¹ Заговорив Іов і мовив:
² C'est toujours une révolte que ma plainte; sa main reste pesante, malgré mon gémissement.	² «Сьогодні знову гірка моя скарга, \| його тяжка рука у мене стогін вириває.
³ Oh! Si je savais comment l'atteindre, parvenir jusqu'à sa demeure,	³ Коли б я знав, де його знайти \| щоб доступитись до його престолу!
⁴ j'ouvrirais un procès devant lui, ma bouche serait pleine de griefs.	⁴ Я впорядив би перед ним розправу, \| наповнив би доводами мої уста.
⁵ Je connaîtrais les termes de sa réponse, attentif à ce qu'il me dirait.	⁵ Я збагнув би слова відповіді до мене, \| я зрозумів би, що він мені сказав би!
⁶ Jetterait-il toute sa force dans ce débat avec moi? Non, il lui suffirait de me prêter attention.	⁶ Чи сперечався б він на повну силу зо мною? \| О ні! Він би тільки до мене прислухався.
⁷ Il reconnaîtrait dans son adversaire un homme droit, et je ferais triompher ma cause à jamais.	⁷ Тоді з ним праведник став би на прю, \| і я звільнився б від судді мого назавжди!
⁸ Si je vais vers l'orient, il est absent; vers l'occident, je ne l'aperçois pas.	⁸ Та як піду на схід — його немає, \| на захід — його не помічаю.
⁹ Quand je le cherche au nord, il n'est pas discernable, il reste invisible, si je me tourne au midi.	⁹ На півночі його шукаю — не бачу, \| повернуся на південь — не виджу.
¹⁰ Et pourtant, toutes mes démarches, il les connaît! Qu'il me passe au creuset: or pur j'en sortirai!	¹⁰ Він знає мою путь і мою зупинку; \| нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
¹¹ Mon pied s'est attaché à ses pas, j'ai suivi sa route sans dévier;	¹¹ Моя нога його сліду трималась; \| путі його я пильнував, не відхилявся.
¹² je n'ai pas négligé le commandement de ses lèvres, j'ai abrité dans mon sein les paroles de sa bouche.	¹² Від заповіді уст його не відступав я, \| накази уст його ховав у себе в грудях.
¹³ Mais lui décide, qui le fera changer? Ce qu'il a projeté, il l'accomplit.	¹³ Призначить він щось, — хто назад поверне? \| Чого він забажає, те й зробить.
¹⁴ Il exécutera donc ma sentence, comme tant d'autres de ses décrets!	¹⁴ Виконує бо свою постанову, \| а й ще багато іншого, що в ньому існує.
¹⁵ C'est pourquoi, devant lui, je suis terrifié; plus j'y songe, plus il me fait peur.	¹⁵ Тому я перед ним жахаюсь, \| подумаю — і його лякаюсь.
¹⁶ Dieu a brisé mon courage, Shaddaï me remplit d'effroi.	¹⁶ Бог зламав мій дух, \| і налякав мене Всесильний.
¹⁷ Car je n'ai pas été anéanti devant les ténèbres, mais il a recouvert ma face d'obscurité.	¹⁷ Бож не від темряви я гину, \| і не від пітьми, що вкрила вид мій.»