Livre de Job 23

JERUSALEM	Біблія
1 Job prit la parole et dit:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 C'est toujours une révolte que ma plainte; sa main reste pesante, malgré mon gémissement.	2 «Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
3 Oh! Si je savais comment l'atteindre, parvenir jusqu'à sa demeure,	3 Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
4 j'ouvrirais un procès devant lui, ma bouche serait pleine de griefs.	4 Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
5 Je connaîtrais les termes de sa réponse, attentif à ce qu'il me dirait.	5 Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
6 Jetterait-il toute sa force dans ce débat avec moi? Non, il lui suffirait de me prêter attention.	6 Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
7 Il reconnaîtrait dans son adversaire un homme droit, et je ferais triompher ma cause à jamais.	7 Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
8 Si je vais vers l'orient, il est absent; vers l'occident, je ne l'aperçois pas.	8 Та як піду на схід — його немає, | на захід — його не помічаю.
9 Quand je le cherche au nord, il n'est pas discernable, il reste invisible, si je me tourne au midi.	9 На півночі його шукаю — не бачу, | повернуся на південь — не виджу.
10 Et pourtant, toutes mes démarches, il les connaît! Qu'il me passe au creuset: or pur j'en sortirai!	10 Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
11 Mon pied s'est attaché à ses pas, j'ai suivi sa route sans dévier;	11 Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
12 je n'ai pas négligé le commandement de ses lèvres, j'ai abrité dans mon sein les paroles de sa bouche.	12 Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
13 Mais lui décide, qui le fera changer? Ce qu'il a projeté, il l'accomplit.	13 Призначить він щось, — хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
14 Il exécutera donc ma sentence, comme tant d'autres de ses décrets!	14 Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
15 C'est pourquoi, devant lui, je suis terrifié; plus j'y songe, plus il me fait peur.	15 Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю — і його лякаюсь.
16 Dieu a brisé mon courage, Shaddaï me remplit d'effroi.	16 Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
17 Car je n'ai pas été anéanti devant les ténèbres, mais il a recouvert ma face d'obscurité.	17 Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»