1 Corinthians 13

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 If I speak with the tongues of men, and of angels, and have not charity, I am become as sounding brass, or a tinkling cymbal.	1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
2 And if I should have prophecy and should know all mysteries, and all knowledge, and if I should have all faith, so that I could remove mountains, and have not charity, I am nothing.	2 кби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.
3 And if I should distribute all my goods to feed the poor, and if I should deliver my body to be burned, and have not charity, it profiteth me nothing.	3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
4 Charity is patient, is kind: charity envieth not, dealeth not perversely; is not puffed up;	4 Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
5 Is not ambitious, seeketh not her own, is not provoked to anger, thinketh no evil;	5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
6 Rejoiceth not in iniquity, but rejoiceth with the truth;	6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7 Beareth all things, believeth all things, hopeth all things, endureth all things.	7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8 Charity never falleth away: whether prophecies shall be made void, or tongues shall cease, or knowledge shall be destroyed.	8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
9 For we know in part, and we prophesy in part.	9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10 But when that which is perfect is come, that which is in part shall be done away.	10 Коли настане досконале, недосконале зникне.
11 When I was a child, I spoke as a child, I understood as a child, I thought as a child. But, when I became a man, I put away the things of a child.	11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
12 We see now through a glass in a dark manner; but then face to face. Now I know I part; but then I shall know even as I am known.	12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
13 And now there remain faith, hope, and charity, these three: but the greatest of these is charity.	13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.