Римлян 4

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?	1 Parlons donc d’Abraham, le premier père de notre race. Qu’est-ce qu’il y a eu de neuf avec lui?
2 Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.	2 Abraham est devenu un juste, et s’il l’était devenu par l’obéissance à une loi, il en aurait du mérite; mais il n’en a pas devant Dieu.
3 Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.	3 En effet, que dit l’Écriture: Abraham crut à Dieu qui lui en tint compte, et fit de lui un juste.
4 Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;	4 Celui qui fait un travail, on ne dit pas qu’on lui “en tient compte” pour lui faire une faveur: on lui doit son salaire.
5 тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.	5 Mais si quelqu’un n’a aucun travail à montrer, mais seulement a eu foi en Celui qui fait les pécheurs “justes”, on lui tient compte de cette foi pour faire de lui un juste.
6 Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:	6 C’est ainsi que David proclame heureux ceux que Dieu compte parmi les justes, sans regarder à ce qu’ils ont fait:
7 «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.	7 Heureux ceux dont les fautes sont remises et dont les péchés sont enterrés;
8 Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»	8 heureux est l’homme à qui Dieu ne tient pas compte de son péché.
9 Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»	9 Mais pour atteindre ce bonheur, la circoncision est-elle nécessaire, ou non? Nous lisons: Il a tenu compte de la foi d’Abraham pour en faire un juste.
10 Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.	10 Il lui en a tenu compte, mais quand? Quand il était circoncis, ou avant de l’être? Bien sûr, quand il n’était pas encore circoncis.
11 І він прийняв ознаку обрізання, — печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;	11 Il a reçu la circoncision comme la marque extérieure, le signe de cette “justice”, fruit de sa foi d’avant la circoncision. Ainsi il est le père de tous ceux qui croient sans être circoncis, et Dieu leur en tient compte pour les faire “justes”.
12 і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.	12 Il est aussi le père du peuple juif, à condition qu’il n’ait pas seulement la circoncision mais qu’il marche sur les traces d’Abraham, notre père, quand il croyait sans être encore circoncis.
13 Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, —	13 La Loi n’intervient pas non plus dans la promesse faite à Abraham, ou plutôt à sa race, laquelle doit hériter du monde entier; là encore il s’agit de devenir “justes” par la foi.
14 бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:	14 Si maintenant c’est la Loi qui donne accès à l’héritage, la foi n’a plus aucun sens, et de la promesse il ne reste rien.
15 закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.	15 Mais de fait, la Loi n’amène que des condamnations; sans loi, pas de violation de la loi.
16 Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,	16 C’est pourquoi la foi est le chemin, et tout est don; c’est ainsi que la promesse se réalise pour toute la race d’Abraham, non seulement pour ses enfants par la race, mais aussi pour ses enfants par la foi. Abraham est notre père à tous,
17 як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, — перед тим, в кого він увірував, — перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»	17 comme dit l’Écriture: Je fais de toi le père de nombreuses nations. Et il l’est devenu quand il a eu foi en ce Dieu qui fait revivre les morts et qui appelle ceux qui n’existent pas comme s’ils existaient.
18 Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло — було ж йому яких сто років — і на завмерле лоно Сари.	18 Il a espéré contre toute attente, et il a si bien cru qu’il est devenu le père de nombreuses nations, comme on le lui avait dit: Voilà comment sera ta descendance.
	19 Sa foi n’a pas faibli; il a oublié que son corps était comme mort (il devait avoir cent ans) et que Sara ne pouvait plus avoir d’enfants.
20 Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж — скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,	20 Il n’a pas douté de la promesse de Dieu, ni cessé de croire; au contraire sa foi lui a donné des forces et il a rendu gloire à Dieu,
21 зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.	21 ayant la certitude que si Dieu promet, il est capable de réaliser.
22 Тому і пораховано йому це за оправдання.	22 Et on lui en a tenu compte pour faire de lui un juste.
23 І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,	23 Ce n’est pas seulement pour lui que l’Écriture parle de tenir compte,
24 але й про нас, яким віра порахується, — нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,	24 mais pour nous aussi, car il nous sera tenu compte de notre foi en celui qui a ressuscité Jésus, notre Seigneur, d’entre les morts.
25 що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.	25 S’il a été livré pour nos péchés, il a été ressuscité pour que nous soyons faits “justes”.