Лука 24

Біблія	תנ"ך - מקרא על פי המסורה
1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,	1 וּבְאֶחָד בַּשַּׁבָּת לִפְנֵי עֲלוֹת הַשַּׁחַר בָּאוּ אֶל־הַקָּבֶר וַתְּבִיאֶינָה אֶת־הַבְּשָׂמִים אֲשֶׁר הֵכִינוּ וְעִמָּהֶן עוֹד אֲחֵרוֹת
2 й застали камінь, відкочений від гробниці.	2 וַיִּמְצְאוּ אֶת־הָאֶבֶן גְּלוּלָה מִן־הַקָּבֶר
3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.	3 וַתָּבֹאנָה פְנִימָה וְלֹא מָצְאוּ אֶת־גְּוִיַּת הָאָדוֹן יֵשׁוּעַ
4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах.	4 וַיְהִי הֵנָּה נְבֻכוֹת עַל־הַדָּבָר הַזֶּה וְהִנֵּה שְׁנֵי אֲנָשִׁים עָמְדוּ עֲלֵיהֶן וּלְבוּשֵׁיהֶם מַזְהִירִים
5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте живого між мертвими	5 וַיִּפֹּל פַּחַד עֲלֵיהֶן וַתִּקֹּדְנָה אַפַּיִם אָרְצָה וַיֹּאמְרוּ אֲלֵיהֶן מַה־תְּבַקֵּשְׁנָה אֶת־הַחַי אֵצֶל הַמֵּתִים
6 Його нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи	6 אֵינֶנּוּ פֹה כִּי קָם זְכֹרְנָה אֵת אֲשֶׁר־דִּבֶּר אֲלֵיכֶן בְּעוֹד הֱיוֹתוֹ בַגָּלִיל לֵאמֹר
7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути.»	7 כִּי צָרִיךְ בֶּן־הָאָדָם לְהִמָּסֵר לִידֵי אֲנָשִׁים חַטָּאִים וּלְהִצָּלֵב וּבַיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי קוֹם יָקוּם
8 І вони пригадали собі його слова;	8 וַתִּזְכֹּרְנָה אֶת־דְּבָרָיו
9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.	9 וַתָּשֹׁבְנָה מִן־הַקָּבֶר וַתַּגֵּדְנָה אֵת כָּל־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה לְאַחַד הֶעָשָׂר וּלְכֹל הָאֲחֵרִים
10 То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,	10 וּמִרְיָם הַמַּגְדָּלִית וְיוֹחָנָה וּמִרְיָם אֵם יַעֲקֹב וְהָאֲחֵרוֹת אֲשֶׁר עִמָּהֶן הֵנָּה הָיוּ הַמְדַבְּרוֹת אֶל־הַשְּׁלִיחִים אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה
11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.	11 וַיִּהְיוּ דִבְרֵיהֶן כְּדִבְרֵי־רִיק בְּעֵינֵיהֶם וְלֹא הֶאֱמִינוּ לָהֶן
12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.	12 וּפֶטְרוֹס קָם וַיָּרָץ אֶל־הַקֶּבֶר וַיַּשְׁקֵף וְלֹא־רָאָה כִּי אִם־הַתַּכְרִיכִים מֻנָּחִים שָׁם וַיָּשָׁב לִמְקוֹמוֹ מִשְׁתּוֹמֵם עַל־הַנִּהְיָה
13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,	13 וְהִנֵּה שְׁנַיִם מֵהֶם הָיוּ הֹלְכִים בְּעֶצֶם הַיּוֹם הַזֶּה אֶל־כְּפָר הַרְחֵק מִירוּשָׁלַיִם כְּשִׁשִּים רִיס וּשְׁמוֹ עַמָּאוּס
14 і розмовляли між собою про те, що сталось.	14 וְהֵם נִדְבְּרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ עַל־כָּל־הַקֹּרוֹת הָאֵלֶּה
15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,	15 וַיְהִי בְּדַבְּרָם וּבְהִתְוַכְּחָם יָחַד וַיִּגַּשׁ יֵשׁוּעַ אַף־הוּא וַיֵּלֶךְ אִתָּם
16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали.	16 וְעֵינֵיהֶם נֶאֱחָזוּ וְלֹא יַכִּירֻהוּ
17 Він їх спитався «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою» Ті зупинились, повні смутку.	17 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם מָה הֵמָּה הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה אֲשֶׁר אַתֶּם נֹשְׂאִים וְנֹתְנִים בָּהֶם יַחְדָּו בַּדָּרֶךְ וּפְנֵיכֶם זֹעֲפִים
18 Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже «Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося»	18 וַיַּעַן הָאֶחָד אֲשֶׁר־שְׁמוֹ קְלֵיוֹפָס וַיֹּאמֶר אֵלָיו הַאַתָּה לְבַדְּךָ גָּר בִּירוּשָׁלַיִם וְאֵינְךָ יֹדֵעַ אֶת־הַקֹּרֹת בָּהּ בַּיָּמִים הָאֵלֶּה
19 І він спитав їх «Що таке» Вони ж йому сказали «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —	19 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם וּמָה הֵמָּה וַיַּגִּידוּ אֵלָיו מַעֲשֶׂה יֵשׁוּעַ הַנָּצְרִי אֲשֶׁר הָיָה אִישׁ נָבִיא גִּבּוֹר בְּפֹעַל וּבְאֹמֶר לִפְנֵי הָאֱלֹהִים וְלִפְנֵי כָּל־הָעָם
20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли.	20 וְאֵת אֲשֶׁר כֹּהֲנֵינוּ הַגְּדוֹלִים וּזְקֵנֵינוּ הִסְגִּירֻהוּ לְמִשְׁפַּט־מָוֶת וַיִּצְלְבֻהוּ
21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!	21 וַאֲנַחְנוּ חִכִּינוּ כִּי־הוּא הֶעָתִיד לִגְאֹל אֶת־יִשְׂרָאֵל וְעַתָּה בְכָל־זֹאת הַיּוֹם יוֹם שְׁלִישִׁי מֵאָז נַעֲשֹוּ אֵלֶּה
22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували вони пішли були ранесенько до гробниці,	22 וְהִנֵּה גַּם־נָשִׁים מִקִּרְבֵּנוּ הֶחֱרִידֻנוּ אֲשֶׁר־קִדְּמוּ בַבֹּקֶר לָבֹא לַקָּבֶר
23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий.	23 וְלֹא מָצְאוּ אֶת־גְּוִיָּתוֹ וַתָּבֹאנָה וַתֹּאמַרְנָה כִּי רָאוּ גַּם־מַרְאֵה מַלְאָכִים הָאֹמְרִים כִּי־הוּא חָי
24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.»	24 וַיֵּלְכוּ אֲנָשִׁים מִשֶּׁלָּנוּ אֶל־הַקָּבֶר וַיִּמְצְאוּ כַּאֲשֶׁר אָמְרוּ הַנָּשִׁים וְאוֹתוֹ לֹא רָאוּ
25 А він промовив до них «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!	25 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הוֹי חַסְרֵי דַעַת וְכִבְדֵי לֵב מֵהַאֲמִין בְּכֹל אֲשֶׁר־דִּבְּרוּ הַנְּבִיאִים
	26 הֲלֹא עַל־הַמָּשִׁיחַ הָיָה לִסְבֹּל אֶת־כָּל־זֹאת וְלָבוֹא אֶל־כְּבוֹדוֹ
27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.	27 וַיָּחֶל מִמּשֶׁה וּמִכָּל־הַנְּבִיאִים וַיְבָאֵר לָהֶם אֶת־כָּל־הַכְּתוּבִים הַנֶּאֱמָרִים עָלָיו
28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.	28 וַיִּקְרְבוּ אֶל־הַכְּפָר אֲשֶׁר־הֵם הֹלְכִים שָׁמָּה וַיָּשֶׂם פָּנָיו כְּהֹלֵךְ לוֹ לְדַרְכּוֹ
29 Вони ж наполягали, кажучи «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.» І він увійшов, щоб зостатись.	29 וַיִּפְצְרוּ־בוֹ לֵאמֹר שְׁבָה אִתָּנוּ כִּי עֶת־עֶרֶב הִגִּיעַ וְנָטָה הַיּוֹם וַיָּבֹא הַבַּיְתָה לָשֶׁבֶת אִתָּם
30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.	30 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר הֵסֵב עִמָּהֶם וַיִּקַּח אֶת־הַלָּחֶם וַיְבָרֶךְ וַיִּבְצַע וַיִּתֵּן לָהֶם
31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них	31 וַתִּפָּקַחְנָה עֵינֵיהֶם וַיַּכִּירֻהוּ וְהוּא חָמַק עָבַר מֵעֵינֵיהֶם
32 І казали вони один до одного «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання»	32 וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ הֲלֹא הָיָה בֹעֵר לְבָבֵנוּ בְּקִרְבֵּנוּ בְּדַבְּרוֹ אֵלֵינוּ בַּדֶּרֶךְ וַיִּפְתַּח־לָנוּ אֵת הַכְּתוּבִים
33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,	33 וַיָּקוּמוּ בַּשָּׁעָה הַהִיא וַיָּשׁוּבוּ יְרוּשָׁלָיִם וַיִּמְצְאוּ אֶת־אַחַד הֶעָשָׂר וְאֵת־אֲשֶׁר אִתָּם נִקְהָלִים יָחַד
34 які їм сказали «Христос справді воскрес і з’явився Симонові.»	34 הָאֹמְרִים אָכֵן קָם הָאָדוֹן מִן־הַמֵּתִים וְנִרְאָה אֶל־שִׁמְעוֹן
35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.	35 וַיְסַפְּרוּ גַם־הֵם אֵת אֲשֶׁר נַעֲשָׂה לָהֶם בַּדָּרֶךְ וְאֵיךְ הִכִּירֻהוּ בִּבְצִיעַת הַלָּחֶם
36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже «Мир вам!»	36 עוֹדָם מְדַבְּרִים כַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה וְהוּא יֵשׁוּעַ עָמַד בְּתוֹכָם וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם שָׁלוֹם לָכֶם
37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.	37 וְהֵמָּה חַתּוּ וְנִבְעָתוּ וַיַּחְשְׁבוּ כִּי־רוּחַ רָאוּ
38 Та він сказав їм «Чого стривожились Чого ті сумніви постають у серцях ваших	38 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם מַה־זֶּה אַתֶּם נִבְהָלִים וְעַל־מַה־זֶּה מַחֲשָׁבוֹת עֹלוֹת בִּלְבַבְכֶם
39 Гляньте на мої руки та на мої ноги це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.»	39 רְאוּ אֶת־יָדַי וְאֶת־רַגְלַי כִּי אָנֹכִי הוּא מֻשּׁוּנִי וּרְאוּ כִּי רוּחַ אֵין לוֹ בָּשָׂר וַעֲצָמוֹת כַּאֲשֶׁר אַתֶּם רֹאִים שֶׁיֵּשׁ־לִי
40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги.	40 וְאַחֲרֵי אָמְרוֹ אֶת־זֹאת הֶרְאָה אֹתָם אֵת יָדָיו וְאֵת רַגְלָיו
41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав «Чи маєте ви тут що їсти»	41 וְהֵם עוֹד לֹא הֶאֱמִינוּ מִשִּׂמְחָה וְתָמָהוּ וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הֲיֵשׁ־לָכֶם פֹּה דְּבַר־אֹכֶל
42 Вони подали йому кусень печеної риби.	42 וַיִּתְּנוּ לְפָנָיו חֵלֶק דָּג צָלוּי וּמְעַט צוּף דְּבָשׁ
43 Він узяв його й спожив перед ними.	43 וַיִּקַּח וַיֹּאכַל לְעֵינֵיהֶם
44 Потім Ісус до них промовив «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.»	44 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם אֵלֶּה הֵם הַדְּבָרִים אֲשֶׁר דִּבַּרְתִּי אֲלֵיכֶם בְּעוֹד הֱיוֹתִי עִמָּכֶם כִּי הִמָּלֵא יִמָּלֵא כָּל־הַכָּתוּב עָלַי בְּתוֹרַת משֶׁה וּבַנְּבִיאִים וּבַתְּהִלִּים
45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,	45 אָז פָּתַח אֶת־לְבָבָם לְהָבִין אֶת־הַכְּתוּבִים
46 і до них мовив «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,	46 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם כֵּן כָּתוּב וְכֵן נִגְזָר אֲשֶׁר יְעֻנֶּה הַמָּשִׁיחַ וְיָקוּם מִן־הַמֵּתִים בַּיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי
47 і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.	47 וַאֲשֶׁר תִּקָּרֵא בִשְׁמוֹ תְּשׁוּבָה וּסְלִיחַת הַחֲטָאִים בְּכָל־הַגּוֹיִם הָחֵל מִירוּשָׁלָיִם
48 Ви — свідки того (всього).	48 וְאַתֶּם עֵדִים בָּזֹאת
49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.»	49 וְהִנְנִי שׁוֹלֵחַ עֲלֵיכֶם אֵת הַבְטָחַת אָבִי וְאַתֶּם שְׁבוּ בָּעִיר יְרוּשָׁלַיִם עַד כִּי־תִלְבְּשׁוּ עֹז מִמָּרוֹם
50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.	50 וַיּוֹלִיכֵם מִחוּץ לָעִיר עַד־בֵּית הִינִי וַיִּשָּׂא אֶת־יָדָיו וַיְבָרְכֵם
51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.	51 וַיְהִי בְּבָרְכוֹ אֹתָם וַיִּפָּרֵד מֵאִתָּם וַיִּנָּשֵׂא הַשָּׁמָיְמָה
52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,	52 וְהֵם הִשְׁתַּחֲווּ־לוֹ וַיָּשׁוּבוּ לִירוּשָׁלַיִם בְּשִׂמְחָה גְדוֹלָה
53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.	53 וַיִּהְיוּ תָמִיד בַּמִּקְדָּשׁ מְהַלְלִים וּמְבָרְכִים אֶת־הָאֱלֹהִים אָמֵן