Марко 7

Біблія	VULGATA
1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.	1 Et conveniunt ad eum pharisæi, et quidam de scribis, venientes ab Jerosolymis.
2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, —	2 Et cum vidissent quosdam ex discipulis ejus communibus manibus, id est non lotis, manducare panes, vituperaverunt.
3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,	3 Pharisæi enim, et omnes Judæi, nisi crebro laverint manus, non manducant, tenentes traditionem seniorum :
4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, —	4 et a foro nisi baptizentur, non comedunt : et alia multa sunt, quæ tradita sunt illis servare, baptismata calicum, et urceorum, et æramentorum, et lectorum :
5 отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?	5 et interrogabant eum pharisæi et scribæ : Quare discipuli tui non ambulant juxta traditionem seniorum, sed communibus manibus manducant panem ?
6 Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;	6 At ille respondens, dixit eis : Bene prophetavit Isaias de vobis hypocritis, sicut scriptum est : Populus hic labiis me honorat, cor autem eorum longe est a me :
7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук — наказів людських.	7 in vanum autem me colunt, docentes doctrinas, et præcepta hominum.
8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.	8 Relinquentes enim mandatum Dei, tenetis traditionem hominum, baptismata urceorum et calicum : et alia similia his facitis multa.
9 І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.	9 Et dicebat illis : Bene irritum facitis præceptum Dei, ut traditionem vestram servetis.
10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і — хто проклинає батька або матір — смерть такому!	10 Moyses enim dixit : Honora patrem tuum, et matrem tuam. Et : Qui maledixerit patri, vel matri, morte moriatur.
11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері — корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, —	11 Vos autem dicitis : Si dixerit homo patri, aut matri, Corban (quod est donum) quodcumque ex me, tibi profuerit :
12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.	12 et ultra non dimittitis eum quidquam facere patri suo, aut matri,
13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, — та й чимало іншого такого чините!	13 rescindentes verbum Dei per traditionem vestram, quam tradidistis : et similia hujusmodi multa facitis.
14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте!	14 Et advocans iterum turbam, dicebat illis : Audite me omnes, et intelligite.
15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.	15 Nihil est extra hominem introiens in eum, quod possit eum coinquinare, sed quæ de homine procedunt illa sunt quæ communicant hominem.
16 Хто має вуха слухати, хай слухає!	16 Si quis habet aures audiendi, audiat.
17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.	17 Et cum introisset in domum a turba, interrogabant eum discipuli ejus parabolam.
18 А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,	18 Et ait illis : Sic et vos imprudentes estis ? Non intelligitis quia omne extrinsecus introiens in hominem, non potest eum communicare :
19 — воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими.	19 quia non intrat in cor ejus, sed in ventrum vadit, et in secessum exit, purgans omnes escas ?
20 Далі казав: Те, що виходить з людини, — те осквернює людину.	20 Dicebat autem, quoniam quæ de homine exeunt, illa communicant hominem.
21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,	21 Ab intus enim de corde hominum malæ cogitationes procedunt, adulteria, fornicationes, homicidia,
22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.	22 furta, avaritiæ, nequitiæ, dolus, impudicitiæ, oculus malus, blasphemia, superbia, stultitia.
23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину.	23 Omnia hæc mala ab intus procedunt, et communicant hominem.
24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.	24 Et inde surgens abiit in fines Tyri et Sidonis : et ingressus domum, neminem voluit scire, et non potuit latere.
25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.	25 Mulier enim statim ut audivit de eo, cujus filia habebat spiritum immundum, intravit, et procidit ad pedes ejus.
26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.	26 Erat enim mulier gentilis, Syrophœnissa genere. Et rogabat eum ut dæmonium ejiceret de filia ejus.
27 Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам. —	27 Qui dixit illi : Sine prius saturari filios : non est enim bonum sumere panem filiorum, et mittere canibus.
28 Вона ж озвалась та й каже йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях.	28 At illa respondit, et dixit illi : Utique Domine, nam et catelli comedunt sub mensa de micis puerorum.
29 І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.	29 Et ait illi : Propter hunc sermonem vade : exiit dæmonium a filia tua.
30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, — біс вийшов.	30 Et cum abiisset domum suam, invenit puellam jacentem supra lectum, et dæmonium exiisse.
31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.	31 Et iterum exiens de finibus Tyri, venit per Sidonem ad mare Galilææ inter medios fines Decapoleos.
32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.	32 Et adducunt ei surdum, et mutum, et deprecabantur eum, ut imponat illi manum.
33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;	33 Et apprehendens eum de turba seorsum, misit digitos suos in auriculas ejus : et exspuens, tetigit linguam ejus :
34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся!	34 et suspiciens in cælum, ingemuit, et ait illi : Ephphetha, quod est, Adaperire.
35 І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав’язі його язика, і почав він виразно говорити.	35 Et statim apertæ sunt aures ejus, et solutum est vinculum linguæ ejus, et loquebatur recte.
36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.	36 Et præcepit illis ne cui dicerent. Quanto autem eis præcipiebat, tanto magis plus prædicabant :
37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову — німим.	37 et eo amplius admirabantur, dicentes : Bene omnia fecit : et surdos fecit audire, et mutos loqui.