Марко 6

Біблія	MODERN HEBREW BIBLE
1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.	1 ויצא משם ויבא אל ארצו וילכו אחריו תלמידיו
2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?	2 וביום השבת החל ללמד בבית הכנסת וישמעו רבים וישתוממו לאמר מאין לזה כאלה ומה היא החכמה הנתונה לו עד אשר נעשו גבורות כאלה על ידיו
3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами? І брали йому це за зле.	3 הלא זה הוא החרש בן מרים ואחי יעקב ויוסי ויהודה ושמעון והלא אחיותיו אתנו פה ויהי להם למכשול
4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.	4 ויאמר אליהם ישוע אין הנביא נקלה כי אם בארצו ובין קרוביו ובביתו
5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;	5 ולא יכל לעשות שם פלא רק על חלשים מעטים שם את ידיו וירפאם
6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.	6 ויתמה על חסרון אמונתם ויסב בכפרים סבוב ולמד
7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.	7 ויקרא אל שנים העשר ויחל לשלח אותם שנים שנים ויתן להם שלטן על רוחות הטמאה
8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;	8 ויצו אותם אשר לא ישאו מאומה לדרך זולתי מקל לבדו לא תרמיל ולא לחם ולא נחשת בחגורה
9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.	9 רק להיות נעולי סנדל ושתי כתנות לא ילבשו
10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.	10 ויאמר אליהם במקום אשר תבאו בית איש שבו בו עד כי תצאו משם
11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм.	11 וכל אשר לא יקבלו אתכם ולא ישמעו אליכם צאו משם ונערו את עפר כפות רגליכם לעדות להם אמן אני אמר לכם לסדם ולעמרה יקל ביום הדין מן העיר ההיא
12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння,	12 ויצאו ויקראו לשוב בתשובה
13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.	13 ויגרשו שדים רבים ויסוכו בשמן חלשים רבים וירפאום
14 І зачув цар Ірод, — бо ім’я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.	14 וישמע עליו המלך הורדוס כי נודע שמו ויאמר יוחנן הטובל קם מן המתים ועל כן פעלות בו הגבורות
15 Інші ж твердили: То — Ілля! — а ще інші: То пророк — один із пророків!	15 ואחרים אמרו כי הוא אליהו ואחרים אמרו כי נביא הוא או כאחד הנביאים
16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.	16 וישמע הורדוס ויאמר יוחנן אשר אנכי נשאתי את ראשו מעליו הוא קם מן המתים
17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.	17 כי הוא הורודס שלח לתפש את יוחנן ויאסרהו בבית הסהר בגלל הורודיה אשת פילפוס אחיו כי אתה לקח לו לאשה
18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого.	18 יען אשר אמר יוחנן אל הורדוס אשת אחיך איננה מתרת לך
19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,	19 ותשטם אותו הורודיה ותבקש המיתו ולא יכלה
20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.	20 כי הורדוס ירא את יוחנן בדעתו כי הוא איש צדיק וקדוש ויגן בעדו והרבה עשה בשמעו אליו ויאהב לשמע אתו
21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,	21 ויבא היום המכשר כי הורדוס ביום הלדת אתו עשה משתה לגדוליו ולשרי האלפים ולראשי הגליל
22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!	22 ותבא בת הורודיה ותרקד ותיטב בעיני הורדוס ובעיני המסבים עמו ויאמר המלך אל הנערה שאלי ממני את אשר תחפצי ואתן לך
23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства.	23 וישבע לה לאמר כל אשר תשאלי ממני אתן לך עד חצי מלכותי
24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя!	24 ותצא ותאמר לאמה מה אשאל ותאמר את ראש יוחנן המטביל
25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.	25 ותמהר מאד לבוא אל המלך ותשאל לאמר רצוני אשר תתן לי עתה בקערה את ראש יוחנן המטביל
26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.	26 ויתעצב המלך מאד אך בעבור השבועה והמסבים עמו לא רצה להשיב פניה
27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці,	27 ומיד שלח המלך אחד הטבחים ויצוהו להביא את ראשו
28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.	28 וילך ויכרת את ראשו בבית הסהר ויביאהו בקערה ויתנהו לנערה והנערה נתנה אתו אל אמה
29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.	29 וישמעו תלמידיו ויבאו וישאו את גויתו וישימוה בקבר
30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.	30 ויקהלו השליחים אל ישוע ויגידו לו את כל אשר עשו ואת אשר למדו
31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.	31 ויאמר אליהם באו אתם לבדד אל מקום חרבה ונוחו מעט כי רבים היו הבאים והיצאים עד לאין עת להם לאכול
32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.	32 וילכו משם באניה אל מקום חרבה לבדד
33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.	33 וההמון ראה אותם יצאים ויכירהו רבים וירוצו שמה ברגליהם מכל הערים ויעברו אותם ויאספו אליו
34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.	34 ויצא וירא המון עם רב ויהמו מעיו עליהם כי היו כצאן אשר אין להם רעה ויחל ללמד אותם דברים הרבה
35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній.	35 ויהי כאשר רפה היום לערוב ויגשו אליו תלמידיו לאמר הנה המקום חרב והיום רד מאד
36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.	36 שלח אותם וילכו אל החצרים והכפרים מסביב לקנות להם לחם כי אין להם מה לאכל
37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?	37 ויען ויאמר אליהם תנו אתם להם לאכלה ויאמרו אליו הנלך לקנות לחם במאתים דינר ונתן להם לאכלה
38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби.	38 ויאמר אליהם כמה ככרות לחם יש לכם לכו וראו וידעו ויאמרו חמש ושני דגים
39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.	39 ויצו אותם לשבת כלם חברה חברה לבדה על ירק הדשא
40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.	40 וישבו להם שורות שורות למאות ולחמשים
41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.	41 ויקח את חמשת ככרות הלחם ואת שני הדגים וישא עיניו השמימה ויברך ויפרס את הלחם ויתן לתלמידיו לשום לפניהם ואת שני הדגים חלק לכלם
42 І їли всі — й наситились.	42 ויאכלו כלם וישבעו
43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.	43 וישאו מן הפתותים מלוא סלים שנים עשר וגם מן הדגים
44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!	44 והאכלים מן הלחם היו כחמשת אלפי איש
45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.	45 ואחרי כן האיץ בתלמידיו לרדת באניה ולעבור לפניו אל עבר הים אל בית צידה עד שלחו את העם
46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.	46 ויהי אחר שלחו אתם ויעל ההרה להתפלל
47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.	47 ויהי ערב והאניה באה בתוך הים והוא לבדו ביבשה
48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.	48 וירא אותם מתעמלים בשוטם כי הרוח לנגדם ויהי כעת האשמרת הרביעית ויבא אליהם מתהלך על פני הים ויואל לעבור לפניהם
49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.	49 והם בראתם אתו מתהלך על פני הים חשבו כי מראה רוח הוא ויצעקו
50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!	50 כי כלם ראוהו ויבהלו אז דבר אתם ויאמר אליהם חזקו כי אני הוא אל תיראו
51 І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,	51 וירד אליהם אל האניה והרוח שככה וישתוממו עוד יותר בלבבם ויתמהו
52 бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.	52 כי לא השכילו בדבר ככרות הלחם מפני טמטום לבבם
53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.	53 ויעברו את הים ויבאו ארצה גניסר ויקרבו אל היבשה
54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали	54 ויהי כצאתם מן האניה אז הכירהו
55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.	55 וירוצו בכל סביבותיהם ויחלו לשאת את החולים במשכבות אל כל מקום אשר שמעו כי שם הוא
56 І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.	56 ובכל מקום אשר יבא אל הכפרים או הערים ואל השדות שם שמו את החולים בחוצות ויתחננו לו כי יגעו רק בציצת בגדו והיה כל אשר נגעו ונושעו