Марко 14

Біблія	Biblia Sagrada
1 Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,	1 Faltaban dos días para la Pascua y los Ácimos. Los sumos sacerdotes y los escribas andaban buscando cómo prender a Jesús a traición y darle muerte.
2 але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!	2 Pero decían: «No durante las fiestas; podría amotinarse el pueblo».
3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.	3 Estando Jesús en Betania, en casa de Simón, el leproso, sentado a la mesa, llegó una mujer con un frasco de perfume muy caro, de nardo puro; quebró el frasco y se lo derramó sobre la cabeza.
4 Деякі обурилися між собою: Навіщо, мовляв, така втрата мира!	4 Algunos comentaban indignados: «¿A qué viene este derroche de perfume?
5 Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати! І вони ремствували на неї.	5 Se podía haber vendido por más de trescientos denarios para dárselo a los pobres». Y reprendían a la mujer.
6 Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.	6 Pero Jesús replicó: «Dejadla, ¿por qué la molestáis? Una obra buena ha hecho conmigo.
7 Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.	7 Porque a los pobres los tenéis siempre con vosotros y podéis socorrerlos cuando queráis; pero a mí no me tenéis siempre.
8 Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.	8 Ella ha hecho lo que podía: se ha adelantado a embalsamar mi cuerpo para la sepultura.
9 Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.	9 En verdad os digo que, en cualquier parte del mundo donde se proclame el Evangelio, se hablará de lo que esta ha hecho, para memoria suya».
10 Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.	10 Judas Iscariote, uno de los Doce, fue a los sumos sacerdotes para entregárselo.
11 Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.	11 Al oírlo, se alegraron y le prometieron darle dinero. Él andaba buscando ocasión propicia para entregarlo.
12 А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху?	12 El primer día de los Ácimos, cuando se sacrificaba el cordero pascual, le dijeron a Jesús sus discípulos: «¿Dónde quieres que vayamos a prepararte la cena de Pascua?».
13 І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,	13 Él envió a dos discípulos diciéndoles: «Id a la ciudad, os saldrá al paso un hombre que lleva un cántaro de agua; seguidlo,
14 і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?	14 y en la casa adonde entre, decidle al dueño: “El Maestro pregunta: ¿Cuál es la habitación donde voy a comer la Pascua con mis discípulos?”.
15 І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.	15 Os enseñará una habitación grande en el piso de arriba, acondicionada y dispuesta. Preparádnosla allí».
16 Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.	16 Los discípulos se marcharon, llegaron a la ciudad, encontraron lo que les había dicho y prepararon la Pascua.
17 Якже настав вечір, — приходить з дванадцятьма.	17 Al atardecer fue él con los Doce.
18 І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть.	18 Mientras estaban a la mesa comiendo dijo Jesús: «En verdad os digo que uno de vosotros me va a entregar: uno que está comiendo conmigo».
19 Вони засмутились і один по одному заходились його питати: Чи не я?	19 Ellos comenzaron a entristecerse y a preguntarle uno tras otro: «¿Seré yo?».
20 Він відповів їм: Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.	20 Respondió: «Uno de los Doce, el que está mojando en la misma fuente que yo.
21 Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!	21 El Hijo del hombre se va, como está escrito; pero, ¡ay de aquel hombre por quien el Hijo del hombre será entregado!; ¡más le valdría a ese hombre no haber nacido!».
22 І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Беріть, це моє тіло.	22 Mientras comían, tomó pan y, pronunciando la bendición, lo partió y se lo dio diciendo: «Tomad, esto es mi cuerpo».
23 Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.	23 Después tomó el cáliz, pronunció la acción de gracias, se lo dio y todos bebieron.
24 Та й сказав їм: Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.	24 Y les dijo: «Esta es mi sangre de la alianza, que es derramada por muchos.
25 Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім.	25 En verdad os digo que no volveré a beber del fruto de la vid hasta el día que beba el vino nuevo en el reino de Dios».
26 І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.	26 Después de cantar el himno, salieron para el monte de los Olivos.
27 І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.	27 Jesús les dijo: «Todos os escandalizaréis, como está escrito: “Heriré al pastor y se dispersarán las ovejas”.
28 Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї.	28 Pero cuando resucite, iré delante de vosotros a Galilea».
29 А Петро сказав до нього: Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!	29 Pedro le replicó: «Aunque todos caigan, yo no».
30 Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.	30 Jesús le dice: «En verdad te digo que hoy, esta misma noche, antes que el gallo cante dos veces, tú me habrás negado tres».
31 А він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе! І всі так само говорили.	31 Pero él insistía: «Aunque tenga que morir contigo, no te negaré». Y los demás decían lo mismo.
32 І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: Посидьте тут, поки я помолюся.	32 Llegan a un huerto, que llaman Getsemaní, y dice a sus discípulos: «Sentaos aquí mientras voy a orar».
33 І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.	33 Se lleva consigo a Pedro, a Santiago y a Juan, empezó a sentir espanto y angustia, y les dice:
34 Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.	34 «Mi alma está triste hasta la muerte. Quedaos aquí y velad».
35 Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.	35 Y, adelantándose un poco, cayó en tierra y rogaba que, si era posible, se alejase de él aquella hora;
36 І мовив: Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти.	36 y decía: «¡Abba!, Padre: tú lo puedes todo, aparta de mí este cáliz. Pero no sea como yo quiero, sino como tú quieres».
37 І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?	37 Vuelve y, al encontrarlos dormidos, dice a Pedro: «Simón ¿duermes?, ¿no has podido velar una hora?
38 Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!	38 Velad y orad, para no caer en tentación; el espíritu está pronto, pero la carne es débil».
39 І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.	39 De nuevo se apartó y oraba repitiendo las mismas palabras.
40 І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.	40 Volvió y los encontró otra vez dormidos, porque sus ojos se les cerraban. Y no sabían qué contestarle.
41 Повернувся він утретє й каже їм: Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.	41 Vuelve por tercera vez y les dice: «Ya podéis dormir y descansar. ¡Basta! Ha llegado la hora; mirad que el Hijo del hombre va a ser entregado en manos de los pecadores.
42 Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!	42 ¡Levantaos, vamos! Ya está cerca el que me entrega».
43 І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших.	43 Todavía estaba hablando, cuando se presenta Judas, uno de los Doce, y con él gente con espadas y palos, mandada por los sumos sacerdotes, los escribas y los ancianos.
44 Його зрадник дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно.	44 El traidor les había dado una contraseña, diciéndoles: «Al que yo bese, es él: prendedlo y conducidlo bien sujeto».
45 І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його.	45 Y en cuanto llegó, acercándosele le dice: «¡Rabbí!». Y lo besó.
46 А вони наклали на нього руки й схопили його.	46 Ellos le echaron mano y lo prendieron.
47 Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.	47 Pero uno de los presentes, desenvainando la espada, de un golpe le cortó la oreja al criado del sumo sacerdote.
48 Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.	48 Jesús tomó la palabra y les dijo: «¿Habéis salido a prenderme con espadas y palos, como si fuera un bandido?
49 Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання.	49 A diario os estaba enseñando en el templo y no me detuvisteis. Pero, que se cumplan las Escrituras».
50 Тоді всі, лишивши його, повтікали.	50 Y todos lo abandonaron y huyeron.
51 Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,	51 Lo iba siguiendo un muchacho envuelto solo en una sábana; y le echaron mano,
52 тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.	52 pero él, soltando la sábana, se les escapó desnudo.
53 І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.	53 Condujeron a Jesús a casa del sumo sacerdote, y se reunieron todos los sumos sacerdotes y los escribas y los ancianos.
54 Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.	54 Pedro lo fue siguiendo de lejos, hasta el interior del patio del sumo sacerdote; y se sentó con los criados a la lumbre para calentarse.
55 Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.	55 Los sumos sacerdotes y el Sanedrín en pleno buscaban un testimonio contra Jesús, para condenarlo a muerte; y no lo encontraban.
56 Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.	56 Pues, aunque muchos daban falso testimonio contra él, los testimonios no concordaban.
57 А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:	57 Y algunos, poniéndose de pie, daban falso testimonio contra él diciendo:
58 Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.	58 «Nosotros le hemos oído decir: “Yo destruiré este templo, edificado por manos humanas, y en tres días construiré otro no edificado por manos humanas”».
59 Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.	59 Pero ni siquiera en esto concordaban los testimonios.
60 Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?	60 El sumo sacerdote, levantándose y poniéndose en el centro, preguntó a Jesús: «¿No tienes nada que responder? ¿Qué son estos cargos que presentan contra ti?».
61 Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: Чи ти єси Христос, Син Благословенного?	61 Pero él callaba, sin dar respuesta. De nuevo le preguntó el sumo sacerdote: «¿Eres tú el Mesías, el Hijo del Bendito?».
62 Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних.	62 Jesús contestó: «Yo soy. Y veréis al Hijo del hombre sentado a la derecha del Poder y que viene entre las nubes del cielo».
63 Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: Навіщо нам іще свідків?	63 El sumo sacerdote, rasgándose las vestiduras, dice: «¿Qué necesidad tenemos ya de testigos?»
64 Ви чули богохульство! Як вам здається? І всі вони присудили, що смерти він гідний.	64 Habéis oído la blasfemia. ¿Qué os parece?». Y todos lo declararon reo de muerte.
65 Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: Пророкуй! А й слуги били його по обличчі.	65 Algunos se pusieron a escupirlo y, tapándole la cara, lo abofeteaban y le decían: «Profetiza». Y los criados le daban bofetadas.
66 Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна з служниць первосвященика	66 Mientras Pedro estaba abajo en el patio, llega una criada del sumo sacerdote,
67 і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: А й ти був з Ісусом Назарянином.	67 ve a Pedro calentándose, lo mira fijamente y dice: «También tú estabas con el Nazareno, con Jesús».
68 Та він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш. Та й вийшов геть на переддвір’я, — а півень і заспівав!	68 Él lo negó diciendo: «Ni sé ni entiendo lo que dices». Salió fuera al zaguán y un gallo cantó.
69 Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: Цей з їхніх.	69 La criada, al verlo, volvió a decir a los presentes: «Este es uno de ellos».
70 Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин.	70 Pero él de nuevo lo negaba. Al poco rato, también los presentes decían a Pedro: «Seguro que eres uno de ellos, pues eres galileo».
71 Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.	71 Pero él se puso a echar maldiciones y a jurar: «No conozco a ese hombre del que habláis».
72 І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся. Та й заридав гірко.	72 Y enseguida, por segunda vez, cantó el gallo. Pedro se acordó de las palabras que le había dicho Jesús: «Antes que el gallo cante dos veces, me habrás negado tres», y rompió a llorar.