Марко 11

Біблія	SMITH VAN DYKE
1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,	1 ولما قربوا من اورشليم الى بيت فاجي وبيت عنيا عند جبل الزيتون ارسل اثنين من تلاميذه
2 кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його.	2 وقال لهما اذهبا الى القرية التي امامكما فللوقت وانتما داخلان اليها تجدان جحشا مربوطا لم يجلس عليه احد من الناس. فحلاه وأتيا به.
3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? — відкажіть: Господь його потребує, — тож негайно відішле його назад сюди.	3 وان قال لكما احد لماذا تفعلان هذا فقولا الرب محتاج اليه. فللوقت يرسله الى هنا.
4 Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, — і відв’язали.	4 فمضيا ووجدا الجحش مربوطا عند الباب خارجا على الطريق فحلاه.
5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв’язуєте?	5 فقال لهما قوم من القيام هناك ماذا تفعلان تحلان الجحش.
6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено.	6 فقالا لهم كما اوصى يسوع. فتركوهما.
7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього.	7 فأتيا بالجحش الى يسوع وألقيا عليه ثيابهما فجلس عليه.
8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж — віття, нарізане в полі.	8 وكثيرون فرشوا ثيابهم في الطريق. وآخرون قطعوا اغصانا من الشجر وفرشوها في الطريق.
9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна!	9 والذين تقدموا والذين تبعوا كانوا يصرخون قائلين أوصنا. مبارك الآتي باسم الرب.
10 Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!	10 مباركة مملكة ابينا داود الآتية باسم الرب أوصنا في الاعالي
11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.	11 فدخل يسوع اورشليم والهيكل ولما نظر حوله الى كل شيء اذ كان الوقت قد امسى خرج الى بيت عنيا مع الاثني عشر.
12 Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів.	12 وفي الغد لما خرجوا من بيت عنيا جاع.
13 Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков.	13 فنظر شجرة تين من بعيد عليها ورق وجاء لعله يجد فيها شيئا فلما جاء اليها لم يجد شيئا الا ورقا. لانه لم يكن وقت التين.
14 І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це.	14 فاجاب يسوع وقال لها لا يأكل احد منك ثمرا بعد الى الابد. وكان تلاميذه يسمعون
15 І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів,	15 وجاءوا الى اورشليم. ولما دخل يسوع الهيكل ابتدأ يخرج الذين كانوا يبيعون ويشترون في الهيكل وقلب موائد الصيارفة وكراسي باعة الحمام.
16 а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм.	16 ولم يدع احد يجتاز الهيكل بمتاع.
17 Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!	17 وكان يعلّم قائلا لهم أليس مكتوبا بيتي بيت صلاة يدعى لجميع الامم. وانتم جعلتموه مغارة لصوص.
18 Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання.	18 وسمع الكتبة ورؤساء الكهنة فطلبوا كيف يهلكونه لانهم خافوه اذ بهت الجمع كله من تعليمه.
19 Увечері ж вийшов поза місто.	19 ولما صار المساء خرج الى خارج المدينة
20 Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня.	20 وفي الصباح اذ كانوا مجتازين رأوا التينة قد يبست من الاصول.
21 Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла.	21 فتذكر بطرس وقال له يا سيدي انظر. التينة التي لعنتها قد يبست.
22 Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога.	22 فاجاب يسوع وقال لهم ليكن لكم ايمان بالله.
23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, — то буде йому так.	23 لاني الحق اقول لكم ان من قال لهذا الجبل انتقل وانطرح في البحر ولا يشك في قلبه بل يؤمن ان ما يقوله يكون فمهما قال يكون له.
24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так.	24 لذلك اقول لكم كل ما تطلبونه حينما تصلون فآمنوا ان تنالوه فيكون لكم.
25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.	25 ومتى وقفتم تصلّون فاغفروا ان كان لكم على احد شيء لكي يغفر لكم ايضا ابوكم الذي في السموات زلاتكم.
26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.	26 وان لم تغفروا انتم لا يغفر ابوكم الذي في السموات ايضا زلاتكم
27 І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші	27 وجاءوا ايضا الى اورشليم. وفيما هو يمشي في الهيكل اقبل اليه رؤساء الكهنة والكتبة والشيوخ.
28 й кажуть до нього: Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?	28 وقالوا له باي سلطان تفعل هذا ومن اعطاك هذا السلطان حتى تفعل هذا.
29 Ісус же відказав їм: Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню.	29 فاجاب يسوع وقال لهم وانا ايضا اسألكم كلمة واحدة. اجيبوني فاقول لكم باي سلطان افعل هذا.
30 Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.	30 معمودية يوحنا من السماء كانت ام من الناس. اجيبوني.
31 Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, — то скаже: Чому ж ви не повірили йому?	31 ففكروا في انفسهم قائلين ان قلنا من السماء يقول فلماذا لم تؤمنوا به.
32 А скажемо: Від людей, — лячно народу, — всі бо вважали Йоана, що він пророк.	32 وان قلنا من الناس فخافوا الشعب. لان يوحنا كان عند الجميع انه بالحقيقة نبي.
33 І відповіли Ісусові: Не знаємо. Ісус же відказав їм: То й я вам не скажу, якою владою я це роблю.	33 فاجابوا وقالوا ليسوع لا نعلم. فاجاب يسوع وقال لهم ولا انا اقول لكم بأي سلطان افعل هذا