Єзекиїл 24

Біблія	Peshitta
1 Дев’ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:	1 ܘܗܘܐ ܥܠܝ ܦܬܓܡܗ ܕܡܪܝܐ ܒܫܢܬܐ ܬܫܝܥܝܬܐ ܒܥܣܪܬܐ ܒܝܪܚܐ ܕܥܣܪܐ ܠܡܐܡܪ
2 «Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим.	2 ܒܪ ܐܢܫܐ ܟܬܘܒ ܠܟ ܫܡܗ ܕܝܘܡܐ ܗܢܐ ܕܣ̇ܡܟ ܡܠܟܐ ܕܒܒܠ ܠܐܘܪܫܠܡ ܒܗ ܒܝܘܡܐ ܗܢܐ
3 Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього.	3 ܘܐܡܬܠ ܡܬܠܐ ܥܠ ܒܝܬܐ ܡܡܪܡܪܢܐ ܘܐܡܪ ܠܗܘܢ ܗܟܢܐ ܐܡ̇ܪ ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ ܬܦܝ ܩܕܣܐ ܘܣܘܟ ܒܗ ܡ̈ܝܐ
4 Поклади туди шматки м’яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку. Наповни його найдобірнішими кістками.	4 ܘܐܪܡܐ ܒܗ ܢܩܣ̈ܐ ܕܛܒܝ̈ܢ ܘܫܡܝܢ̈ܝܢ ܟܬܦܐ ܕܫܡܝܛ ܓܪܡܗ̇
5 Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан; нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться.	5 ܡܢ ܓܒ̈ܝܐ ܕܥܢܐ ܘܓܪ̈ܡܐ ܬܚܝܬ ܩܕܣܐ ܫܓܘܪ ܐܢܘܢ ܘܐܘܩܕ ܐܢܘܢ ܬܚܘܬܘܗܝ
6 Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього. Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба,	6 ܡܛܠ ܕܗܟܢܐ ܐܡ̇ܪ ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ ܐܘ ܡܕܝܢܬܐ ܕܕܡܐ ܕܩܕܣܐ ܬܦܐ ܒܗ̇ ܘܥܘ̣ܠܗ̇ ܠܐ ܢܦܩ ܡܢܗ̇ ܗܕܡ ܗܕܡ ܦܘܣܩܘܗ̇ ܘܦܣܐ ܠܐ ܢܦܠ ܥܠܝܗ̇
7 бо пролита ним кров і досі посеред нього; на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом.	7 ܡܛܠ ܕܕܡܗ̇ ܒܓܘܗ̇ ܗܘܐ ܘܥܠ ܟܐܦܐ ܣܡ̇ܬܗ ܘܠܐ ܐܫܕܬܗ ܒܐܪܥܐ ܕܠܐ ܢܬܟܣܐ ܥܠܘܗܝ ܥܦܪܐ
8 Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась.	8 ܕܬܣܩ ܚܡܬܐ ܠܦܘܪܥܢܘܬܐ ܝܗ̇ܒܬ ܕܡܗ̇ ܥܠ ܟܐܦܐ ܫܥܝܥܬܐ ܕܠܐ ܢܬܟܣܐ
9 Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови! Я теж розкладу велике вогнище.	9 ܡܛܠ ܗܢܐ ܗܟܢܐ ܐܡ̇ܪ ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ ܐܘ ܡܕܝܢܬܐ ܕܕܡܐ ܐܢܐ ܐܘܪܒ ܡܥܡܪܐ
10 Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м’ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились.	10 ܘܐܣܓܐ ܩܝܣ̈ܐ ܘܐܫܒܘܩ ܢܘܪܐ ܘܢܒܫܠ ܒܣܪܐ ܘܐܪܬܚ ܪܬܚܐ ܘܓܪ̈ܡܐ ܢܐܩܕܘܢ
11 Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла.	11 ܘܐܩܝܡܝܘܗܝ ܪܬܚܐ ܥܠ ܓܘܡܪ̈ܐ ܕܢܚܡ ܘܢܬܦܫܪ ܢܚܫܗ̇ ܘܬܬܡܣܐ ܒܓܘܗ̇ ܛܢܦܘܬܗ̇ ܘܢܫܠܡ ܦܘܪܥܢܗ̇
12 Та шкода праці! Груба іржа на ньому не сходить від вогню!	12 ܐܝܟ ܬܐ̈ܢܐ ܟܪ̈ܝܗܬܐ ܘܠܐ ܢܦܘܩ ܡܢܗ̇ ܣܘܓܐܐ ܕܥܘ̣ܠܗ̇ ܐܠܐ ܒܢܘܪܐ ܢܗܘܐ ܦܘܪܥܢܗ̇
13 Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти; тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі.	13 ܥܠ ܕܐܬܛܢܦܬܝ ܒܙܢܝܘܬܐ ܘܥܠ ܕܕܟܝ̇ܬܝ ܘܠܐ ܐܬܕܟܝܬܝ ܡܢ ܛܢܦܘܬܟܝ ܬܘܒ ܠܐ ܬܬܕܟܝܢ ܥܕܡܐ ܕܐܢܝܚ ܒܟܝ ܚܡܬܝ
14 Я, Господь, сказав це. Так воно буде, я зроблю так. Я не попущу, не пожалую, не змилуюся! За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», — слово Господа Бога.	14 ܐܢܐ ܡܪܝܐ ܐܡ̇ܪܬ ܘܡܝܬܐ ܐܢܐ ܘܥܒ̇ܕ ܐܢܐ ܘܠܐ ܐܪܚܦ ܘܠܐ ܐܚܘܣ ܘܠܐ ܐܪܚܡ ܘܐܝܟ ܐܘܪ̈ܚܬܟܝ ܘܐܝܟ ܨܢ̈ܥܬܟܝ ܐܕܘܢܟܝ ܐܡ̇ܪ ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ
15 Надійшло до мене таке слово Господнє:	15 ܘܗܘܐ ܥܠܝ ܦܬܓܡܗ ܕܡܪܝܐ ܠܡܐܡܪ
16 «Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз.	16 ܒܪܢܫܐ ܗܐ ܢܣ̇ܒ ܐܢܐ ܡܢܟ ܪܓܬܐ ܕܥܝܢ̈ܝܟ ܒܡܚܘܬܐ ܕܡܢ ܫܠܝ ܘܠܐ ܬܪܩܕ ܘܠܐ ܬܒܟܐ ܘܠܐ ܬܫܠܚ ܕܡܥܬܟ
17 Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.»	17 ܐܠܐ ܐܫܬܢܩ ܒܕܡܐ ܕܡܝ̈ܬܐ ܘܒܝܬ ܒܟ̈ܐ ܠܐ ܬܥܒܕ ܘܡܐ̈ܢܝܟ ܚܙܘܩ ܥܠܝܟ ܘܡܣ̈ܢܝܟ ܣܝܡ ܒܪ̈ܓܠܝܟ ܘܠܐ ܬܬܥܛܦ ܥܠ ܣ̈ܦܘܬܟ ܘܠܚܡܐ ܕܒܢܝܢܫ̈ܐ ܠܐ ܬܐܟܘܠ
18 Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено.	18 ܘܐܡ̇ܪܬ ܒܨܦܪܐ ܠܥܡܐ ܘܡܝܬܬ ܐܢܬܬܝ ܒܪܡܫܐ ܘܠܨܦܪܗ ܕܝܘܡܐ ܐܚܪܢܐ ܥܒ̇ܕܬ ܐܝܟ ܕܐܬܦܩ̇ܕܬ
19 І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?»	19 ܘܐܡܪ ܠܝ ܥܡܐ ܠܐ ܡܚܘܐ ܐܢܬ ܠܢ ܡ̇ܢܘ ܗܢܐ ܕܥܒ̇ܕ ܐܢܬ
20 А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє:	20 ܘܐܡ̇ܪܬ ܠܗܘܢ ܦܬܓܡܗ ܗܘ ܕܡܪܝܐ ܗܘܐ ܥܠܝ ܠܡܐܡܪ
21 «Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча.	21 ܐܡܪ ܠܕܒܝܬ ܐܝܣܪܝܠ ܗܟܢܐ ܐܡ̇ܪ ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ ܗܐ ܡܛܘܫ ܐܢܐ ܡܩܕܫܝ ܫܘܒܚܐ ܕܥܘܫܢܟܘܢ ܘܪܓܬܐ ܕܥܝܢ̈ܝܗܘܢ ܘܚܘܣܝܐ ܕܢܦܫ̈ܬܟܘܢ ܘܒ̈ܢܝܟܘܢ ܘܒܢ̈ܬܟܘܢ ܕܫܒ̇ܩܝܢ ܐܢܬܘܢ ܒܚܪܒܐ ܢܦܠܘܢ
22 Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти.	22 ܘܬܥܒܕܘܢ ܐܝܟ ܕܥܒ̇ܕܬ ܘܥܠ ܣ̈ܦܘܬܟܘܢ ܠܐ ܬܬܥܛܦܘܢ ܘܠܚܡܐ ܕܒܢܝܢܫ̈ܐ ܠܐ ܬܐܟܠܘܢ
23 Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати.	23 ܘܣܥܪܟܘܢ ܠܐ ܢܣܬܦܪ ܘܡܣ̈ܢܝܟܘܢ ܢܗܘܘܢ ܒܪ̈ܓܠܝܟܘܢ ܘܠܐ ܬܒܟܘܢ ܘܠܐ ܬܪܩܕܘܢ ܘܬܬܡܣܘܢ ܒܥܘ̣ܠܟܘܢ ܘܬܬܒܝܐܘܢ ܐܢܫ ܥܠ ܐܚܘܗܝ
24 Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я — Господь Бог.	24 ܘܢܗܘܐ ܠܟܘܢ ܚܙܩܝܐܝܠ ܐܬܐ ܘܐܝܟ ܕܥܒܕ ܗܟܢܐ ܬܥܒܕܘܢ ܘܬܕܥܘܢ ܕܐܢܐ ܐܢܐ ܡܪܐ ܡܪ̈ܘܬܐ
25 Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, —	25 ܐܢܬ ܕܝܢ ܒܪܢܫܐ ܒܝܘܡܐ ܕܢܣ̇ܒ ܐܢܐ ܡܢܗܘܢ ܥܘܫܢܐ ܕܚܕܘܬܐ ܕܫܘܒܚܗܘܢ ܘܪܓܬܐ ܕܥܝܢ̈ܝܗܘܢ ܘܚܘܣܝܐ ܕܢܦܫܬ̈ܗܘܢ ܘܒܢܝ̈ܗܘܢ ܘܒܢ̈ܬܗܘܢ
26 того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку.	26 ܒܗ ܒܝܘܡܐ ܗ̇ܘ ܢܐܬܐ ܠܘܬܟ ܡܬܦܨܝܢܐ ܘܢܫܡܥܟ ܒܐ̈ܕܢܝܟ
27 Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим; і будеш для них знаком, і вони взнають, що я — Господь.»	27 ܘܢܦܬܚ ܦܘܡܟ ܡܬܦܨܝܢܐ ܒܗ ܒܝܘܡܐ ܗ̇ܘ ܘܬܡܠܠ ܘܬܘܒ ܠܐ ܬܚܪܫ ܘܬܗܘܐ ܠܗܘܢ ܐܬܐ ܘܢܕܥܘܢ ܕܐܢܐ ܐܢܐ ܡܪܝܐ