Єзекиїл 3

¹ Сказав він до мене: «Сину чоловічий! Спожий те, що тут перед тобою; спожий оцей сувій, та й іди, говори до дому Ізраїля.»

² Я відкрив уста, і він дав мені спожити той сувій

³ і сказав до мене: «Сину чоловічий! Нагодуй твої нутрощі й наповни твою утробу цим сувоєм, що передаю тобі.» Я спожив його, і був він устам моїм солодкий, як мед.

⁴ Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Іди до дому Ізраїля і говори до них моїми словами.

⁵ Посилаю бо тебе не до народу з темною Мовою й незрозумілим язиком, а до Дому Ізраїля.

⁶ І не до різних народів з темною мовою й незрозумілим язиком, що їх слів ти не збагнув би, — якби я послав тебе до них, вони тебе послухали б,

⁷ — дім же Ізраїля не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть мене слухати, тим, що ввесь дім Ізраїля твердолобий і запеклого серця.

⁸ Ось я зроблю твоє лице твердим, як їхні лиця, і лоб твій твердим, як їхні лоби.

⁹ Як алмаз, що твердіший від каменя, зроблю я твій лоб. Не бійся їх і не страхайся їхніх облич, бо вони дім бунтарів.»

¹⁰ Далі мовив до мене: «Сину чоловічий! Усі мої слова, що говоритиму до тебе, прийми собі до серця і вислухай твоїми вухами.

¹¹ Оце ж іди — простуй до вигнанців, до синів твого народу. Говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! — Чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть.»

¹² І підняв мене дух угору, і я почув позад себе луну величезного гомону: «Благословенна слава Господня на притаманнім місці!»

¹³ То був шум крил звірів, що били одне об одне, і гуркіт коліс коло них, і гук величезного гомону.

¹⁴ Отже підняв мене дух й узяв мене, і я йшов, сумний і стривожений серцем, і рука Господня тяжіла на мені важко.

¹⁵ Прибув я так у Тел-Авів, до вигнанців, що жили над Кевар-річкою, туди, де вони пробували, і провів між ними сім днів у безтямі.

¹⁶ А по сімох днях надійшло до мене слово Господнє:

¹⁷ «Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля: як почуєш з моїх уст якесь слово, то попередиш їх від мене.

¹⁸ Як я скажу безбожникові: Ти помреш! — і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожника від лихої його дороги, щоб він жив, — то безбожник той умре в своїм грісі, я ж домагатись буду з твоїх рук його крови.

¹⁹ Коли ж ти попередиш безбожника, і він не навернеться від своєї безбожности й від лихої дороги, то він умре в своїм грісі, а ти врятуєш твою душу.

²⁰ І коли праведник відступить від своєї праведности й учинить зло, і як я поставлю перед ним щось, об що він спотикнеться, і він умре — тому, що ти його не попередив, — він помре в своїм грісі, і не згадаються більше справедливі вчинки, що він учинив, але я домагатимусь від тебе його крови.

²¹ Коли ж ти остережеш праведника, щоб не грішив, і він не грішитиме, то він житиме, бо дав остерегти себе, і ти врятуєш твою душу.

²² Рука Господня була там на мені, і він сказав мені: „Встань, вийди на рівнину, і я там говоритиму з тобою.“

²³ Встав я і вийшов на рівнину, і ось — постала там слава Господня, така слава, яку я бачив коло Кевар-річки, і я впав лицем до землі.

²⁴ Тоді увійшов у мене дух і поставив мене на ноги; і став він говорити до мене й сказав мені: „Іди та зачинися у твоїй домівці.

²⁵ Сину чоловічий, ось накладуть на тебе мотуззя, і зв’яжуть тебе ним, і ти не з’явишся посеред них більше.

²⁶ Я приліплю тобі язик до піднебіння, ти занімієш і не будеш їм дорікати, бо це дім бунтарів.

²⁷ А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати — слухай, а хто не хоче слухати — нехай не слухає, бо це дім бунтарів.“