Єзекиїл 2

¹ Він сказав мені: «Сину чоловічий! Стань на ноги: я говоритиму з тобою.»

² Як він це казав мені, увійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, і я почув того, хто говорив до мене.

³ Він сказав до мене: «Сину чоловічий! Я посилаю тебе до синів Ізраїля, до народу бунтівничого, що збунтувався проти мене, — вони і їхні батьки відступили від мене аж по цей день.

⁴ До синів із безсоромним лицем і запеклим серцем, — до них я тебе посилаю. Ти скажеш їм: Так говорить Господь Бог:

⁵ Чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть — це бо дім бунтівників, — та нехай знають, що був пророк між ними.

⁶ Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх, і не лякайсь їхніх слів; навіть, як вони будяками й терниною тебе оточать, і тобі доведеться жити між скорпіонами. Не лякайсь їхніх слів, і виду їхнього не бійся; вони бо дім бунтарів.

⁷ Ти скажеш їм мої слова, чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть, бо це дім бунтарів.

⁸ Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я говоритиму до тебе; не будь бунтівником, як дім бунтівників. Відчини рота й спожий, що я даю тобі.»

⁹ Глянув я — аж ось рука простягнута до мене, а в ній сувій.

¹⁰ Розгорнув він його передо мною, аж він записаний з обидвох сторін, і виписані були на ньому: жалощі, стогін і скарги.