Єремія 48

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Про Моава. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ой горе Нево-місту, — його спустошено! Кіріятаїм соромом окритий, — здобуто його! Твердиню ганьба обгорнула й прибила.	1 O Moabu. Ovako govori Jahve nad vojskama, Bog Izraelov: »Jao brdu Nebu jer je opustošeno, postiđen je Kirjatajim i osvojen, tvrđa posramljena, razorena,
2 Слава Моава зникла, у Хешбоні напоготовлюють на нього лихо: нум, мовляв, знищимо його з-поміж народів. Та й ти, Мадмене, згинеш, меч іде за тобою.	2 nema više dike moapske. U Hešbonu mu propast skovaše: ‘Hajde da ga istrijebimo iz naroda!’ A ti, Madmene, bit ćeš razoren, mač već ide za tobom!
3 Із Хоронаїму крик чути: Спустошення! Страшна руїна!	3 Slušaj! Jauci se čuju iz Horonajima: ‘Pohara, propast strašna!’
4 Моава стерто на порох! Крик долинає аж до Цоару.	4 ‘Moab je smlavljen!’ čuje se vrištanje mališa njegovih.
5 Бо узвозом до Лухоту йдуть з плачем, бо на Хоронаїм-спуску чути ридання по поразці.	5 Da, uz brdo Luhit uspinju se plačući. Da, niz obronke Horonajima razliježe se jauk nad propašću.
6 Тікайте, рятуйте життя ваше, мов той онагр у пустині!	6 ‘Bježite, spašavajte život, ugledajte se u pustinjsku magarad!’
7 Тому що ти надіявсь на твої твердині й на твої достатки, то будеш і ти здобутий. Кемош піде у неволю разом із своїми священиками й князями.	7 Jer si se pouzdao u svoje utvrde, bit ćeš i ti osvojen. Kemoš odlazi u izgnanstvo sa svećenicima i knezovima svojim.
8 Прийде спустошник на кожне місто, ніяке місто не уникне; загине долина, спустіє й рівнина, — слово Господнє.	8 Pustošnik će doći u svaki grad, nijedan mu neće izmaći: Dolina će biti poharana, Visoravan opustošena«, govori Jahve!
9 Дайте Моавові крила, щоб міг полетіти. Його міста обернуться на пустиню, нікому буде в них жити!	9 Stavite Moabu nadgrobni kamen, jer je do temelja srušen; njegovi su gradovi pustare, u njima nitko ne obitava.
10 Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо! Проклят, хто стримує меча свого від крови!	10 Proklet bio tko nemarno obavlja poslove Jahvine! Proklet bio tko krvlju mač svoj ne omasti!
11 Вже змалку жив Моав безпечно і спочивав на своїй гущі. Не переливано його з посуду в посуд, не займано його ніколи у неволю. Тим то й смак його зостався в ньому, та й запах його не змінився.	11 Od mladosti svoje mir uživaše Moab, ležaše na droždini svojoj, nikad ga nisu pretakali iz bačve u bačvu, nikad u izgnanstvo išao nije: zato mu okus ostade svjež, miris nepromijenjen.
12 Тим же то ось настануть дні, — слово Господнє, — і я пришлю переливачів до нього, що переллють його, а його посуд спорожнять, глеки ж порозбивають.	12 »Ali, evo, dolaze dani« – govori Jahve – »i ja ću mu poslati tlačitelje koji će ga pretakati, isprazniti njegove bačve i sudove njegove porazbijati.
13 І застилається Моав Кемоша, як застидався дім Ізраїля Бетела, — своєї надії.	13 I tada će se Moab postidjeti zbog Kemoša, kao što se dom Izraelov postidio zbog Betela u koji se uzdao.«
14 Що ви говорите, мовляв, — ми хоробрі й спритні до війни вояки?	14 Kako možete reći: »Mi smo junaci, hrabri ratnici.«
15 Спустошник Моава йде проти нього, цвіт його молоді сходить на заріз.	15 Pustošnik Moabov navaljuje na nj; cvijet mladosti njegove u klanice silazi, riječ je Kraljeva, Jahve nad vojskama njemu je ime.
16 Близька Моавова погибель, його лихо приходить притьмом.	16 Bliži se propast Moabova, nesreća njegova hiti.
17 Пожалуйте його, всі його сусіди й усі, що знаєте його ім’я. Скажіте: Як зламалось оте міцне жезло, ота палиця прекрасна!	17 Žalite ga, svi susjedi njegovi, i svi koji znate ime njegovo. Recite: »Kako li se slomi čvrsta palica, žezlo veličanstveno!«
18 Зійди з твоєї слави й сядь на смітнику, дочко, що мешкаєш у Дівоні, бо спустошник Моава на тебе наступає, розвалює твої твердині.	18 Siđi sa slave svoje, sjedni u blato, žitelju, kćeri dibonska! Jer pustošnik Moaba navali na te, poruši sve utvrde tvoje.
19 Стань при дорозі й чатуй, ти, що живеш у Ароері. Питайся в тих, що повтікали, врятувалися, — спитай: Що таке сталось?	19 Stani na cestu i promatraj, o žitelju Aroera! Pitaj bjegunce i preživjele, pitaj ih: »Što se to dogodi?«
20 Моав окритий соромом, бо побитий. Плачте й голосіте, оповістіть у Арноні, що Моав — пустиня.	20 »Moab se stidi jer je slomljen. Plačite, jecajte! Objavite na Arnonu da je Moab poharan.«
21 Прийшов суд на краї на рівнині, на Холон, на Ягцу й на Мефаата,	21 Sud stiže nad Visoravan i nad Holon, Jahsu i Mefaot,
22 і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівлатаїм,	22 nad Dibon, Nebo, Bet Diblatajim,
23 і на Кіріятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,	23 Kirjatajim, Bet Gamul, Bet Meon,
24 і на Керійот, і на Боцру та й на всі міста Моав-країни, далекі й близькі.	24 Kerijot, Bosru i nad sve gradove zemlje moapske, daleke i blize.
25 Збито ріг Моавові і зламано його рамено, — слово Господнє.	25 »Moabu je rog odbijen, ruka mu je slomljena.«
26 Упоїте його до п’яна, бо він проти Господа піднімався. Нехай Моав виллє свою блювотину, нехай він теж посміховищем стане.	26 »Opijte ga jer se htjede uzvisiti nad Jahvu: neka se Moab sada valja u bljuvotini svojoj te i on neka bude na podsmijeh.
27 Хіба ж Ізраїль не був посміховищем у тебе? Чи, може, його впіймано між злодіями, що ти хитаєш головою щоразу, як про нього заговориш?	27 Nije li tebi bio Izrael na podsmijeh? Jesu li ga možda zatekli u krađi te mašeš glavom kad god o njemu govoriš?«
28 Киньте міста, живіть по скелях, ви, мешканці моавські! Будьте, мов голуб, що гніздиться на краю безодні.	28 »Ostavite gradove, živite u pećinama, stanovnici Moaba! Budite kao golubovi što se gnijezde na litici onkraj razjapljena bezdana!«
29 Наслухались ми про гордощі Моава, гордощі без міри, про його гординю, його пиху та гордування, його бундючне серце.	29 Čuli smo za nadutost Moaba, nadutost preveliku, ponos njegov, hvastanje, uznositost, za oholost srca njegova!
30 Я знаю його чванькуватість, — слово Господнє, — його базікання недоладне, його пусті вчинки.	30 »Poznajem ja obijest njegovu« – riječ je Jahvina – »laž njegovih riječi, laž djela njegovih!
31 Тим то й буду голосити по Моаві, за всім Моавом буду лементувати, за людьми Кір-Хересу буду зідхати.	31 Zato moram jaukati nad Moabom, plakati nad svim Moapcima, jecati zbog ljudi Kir Heresa.
32 Я плакатиму по тобі, о винограднику в Сівмі, більше, ніж по Язері. Паростки твої сягали поза море, до Язеру. На твої літні плоди й на виноград твій напав спустошник.	32 Više nego nad Jazerom, plakat ću nad tobom, o lozje sibmansko, kojem se mladice pružahu preko mora, sezahu sve do Jazera. Na tvoje berbe i žetve pade sada pustošnik.
33 Стихли радощі й веселощі в землі моавській. Нема вина в точилах, не топчуть більше винограду, та й веселі пісні вже більше не веселі.	33 Iščeznu radost i veselje iz voćnjaka i zemlje moapske. Nesta vina u kacama, mastioci više grožđa ne maste, veseli zvuci više nisu veseli.«
34 Від зойку в Хешбоні луна йде аж до Елале, аж до Ягацу. Їхній голос лине з Цоару аж до Хоронаїму, до Еглат-Шелішії, бо навіть Німрім-води повисихали.	34 Urlanje Hešbona i Elalea čuje se sve do Jahasa. Viču od Soara do Horonajima i Eglat Šelišije, jer se i vode nimrimske pretvoriše u pustaru.
35 Я вигублю, — слово Господнє, — у Моаві тих, що приносять жертви на узвишшях і що кадять його богам.	35 »U Moabu ću učiniti« – riječ je Jahvina – »da se ne uzlazi na uzvišice i kadi bogovima njegovim.
36 Тим то серце моє тужить по Моавові, мов сопілка; серце моє тужить по мешканцях Кір-Хересу, мов свиріль, бо пропав скарб, який вони надбали.	36 Stoga mi srce poput frule dršće za Moabom, srce moje poput frule dršće za ljudima Kir Heresa: jer propade stečevina koju stekoše!
37 У кожного голова лиса, борода в кожного обтята, на руках у кожного нарізи, у кожного на крижах веретище.	37 Sve su glave obrijane i brade podrezane; po svim rukama urezi, oko bokova kostrijet.
38 Скрізь по дахах моавських та по майданах самий лемент, бо я розбив Моава, мов посуд непотрібний, — слово Господнє.	38 Na svim krovovima Moaba i na njegovim trgovima samo zapomaganje, jer smrskah Moab kao krčag koji se nikomu ne mili« – riječ je Jahvina.
39 Як же його розбито! Плачте! Як же Моав із соромом назад сахнувся! І став Моав посміховищем та острахом усім своїм сусідам.	39 Kako li je smrskan! Kako li sramotno Moab udari u bijeg! Moab postade ruglo i strašilo svim susjedima.
40 Бо так говорить Господь: Ось неначе орел ширяє, розпростирає свої крила над Моавом.	40 Jer ovako govori Jahve: »Gle, poput orla lebdi, nad Moabom širi krila.
41 Міста здобуті, зайняті твердині, і серце у відважних моавитян у той день буде, як серце у жінки-породіллі.	41 Gradovi su zauzeti, osvojene tvrđave. Srce moapskih junaka bit će toga dana kao srce žene u trudovima.
42 І зникне Моав з-поміж народів, бо проти Господа наважився повстати.	42 Izbrisan je Moab iz naroda jer se uzvisi nad Jahvu.
43 Жах, яма й сіті будуть для тебе, моавський жителю, — слово Господнє.	43 Strava, jama i zamka tebi, žitelju Moaba!« – riječ je Jahvina.
44 Хто втече від жаху, — впаде в яму; хто ж вибереться з ями, — потрапить у сітку. Таке бо пошлю на Моава в годину його кари, — слово Господнє.	44 »Tko stravi umakne, u jamu će pasti; tko se iz jame izvuče, u zamku će pasti. Da, to ću svaliti na Moab u danima kazne njegove« – riječ je Jahvina.
45 Під захистом Хешбону зупиняться втікачі безсилі, але з Хешбону вогонь вийде, полум’я з палат Сихону, і пожере боки Моава й тім’я люду гомінкого.	45 »U sjeni se hešbonskoj ustavljaju iscrpljeni bjegunci. Al’ vatra izlazi iz Hešbona, plamen liže iz dvora sihonskog i proždire sljepoočnice Moabu i tjeme sinova nemirničkih.
46 Горе тобі, Моаве! Пропав єси, люде Кемошу! Бо забрано синів твоїх у неволю, дочок твоїх у полон.	46 Jao tebi, Moabe! Umišljen si, narode Kemošev! Jer sinove tvoje u izgnanstvo odvedoše, kćeri tvoje u progonstvo.
47 Та я зміню колись долю Моава» — слово Господнє. Досі суд на Моава.	47 Ali ću promijeniti udes Moabov u budućnosti« – riječ je Jahvina. Dovde suđenje Moabu.