Пісня Пісень 4

Біблія	NOVA VULGATA
1 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої — голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.	1 Quam pulchra es, amica mea, quam pulchra es: oculi tui columbarum per velamen tuum. Capilli tui sicut grex caprarum, quae descenderunt de monte Galaad;
2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.	2 dentes tui sicut grex tonsarum, quae ascenderunt de lavacro: omnes gemellis fetibus, et sterilis non est inter eas.
3 Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове — твої скроні, за твоїм покривалом.	3 Sicut vitta coccinea labia tua, et eloquium tuum dulce; sicut fragmen mali punici, ita genae tuae per velamen tuum.
4 Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.	4 Sicut turris David collum tuum, quae aedificata est cum propugnaculis: mille clipei pendent ex ea, omnis armatura fortium.
5 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.	5 Duo ubera tua sicut duo hinnuli, capreae gemelli, qui pascuntur in liliis.
6 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.	6 Antequam aspiret dies, et festinent umbrae, vadam ad montem myrrhae et ad collem turis.
7 Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!	7 Tota pulchra es, amica mea, et macula non est in te.
8 Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону — з барлогів лев’ячих, з гір леопардових.	8 Veni de Libano, sponsa, veni de Libano, ingredere; respice de capite Amana, de vertice Sanir et Hermon, de cubilibus leonum, de montibus pardorum.
9 Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!	9 Vulnerasti cor meum, soror mea, sponsa, vulnerasti cor meum in uno oculorum tuorum et in uno monili torquis tui.
10 Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.	10 Quam pulchri sunt amores tui, soror, mea sponsa; meliores sunt amores tui vino, et odor unguentorum tuorum super omnia aromata.
11 З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.	11 Favus distillans labia tua, sponsa; mel et lac sub lingua tua, et odor vestimentorum tuorum sicut odor Libani.
12 Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.	12 Hortus conclusus, soror mea, sponsa, hortus conclusus, fons signatus;
13 Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.	13 propagines tuae paradisus malorum punicorum cum optimis fructibus, cypri cum nardo.
14 Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.	14 Nardus et crocus, fistula et cinnamomum cum universis lignis turiferis, myrrha et aloe cum omnibus primis unguentis.
15 Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!	15 Fons hortorum, puteus aquarum viventium, quae fluunt impetu de Libano.
16 Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.	16 Surge, aquilo, et veni, auster; perfla hortum meum, et fluant aromata illius.