Пісня Пісень 4

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої — голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.	1 Que tu es belle, ma compagne! Tu es belle et tes yeux derrière ton voile sont des colombes. Ta chevelure est un troupeau de chèvres qui s’accrochent aux pentes de Galaad;
2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.	2 tes dents, des brebis tondues qui remontent toutes blanches du lavoir; chacune a sa jumelle, pas une ne l’a perdue.
3 Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове — твої скроні, за твоїм покривалом.	3 Tes lèvres sont un ruban d’écarlate plus charmant encore que tes paroles; tes joues, sous ton voile, sont les moitiés d’un fruit vermeil;
4 Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.	4 ton cou, c’est la tour de David, fier donjon; mille boucliers y sont suspendus, tous les trophées ramenés par les braves.
5 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.	5 Tes deux seins sont deux faons mignons, les jumeaux d’une gazelle.
6 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.	6 Avant que ne souffle la brise du soir, et que déjà les ombres s’effacent, j’irai à la montagne de la myrrhe, aux collines de l’encens,
7 Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!	7 Tu es toute belle, ma compagne, et pas de tache en toi!
8 Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону — з барлогів лев’ячих, з гір леопардових.	8 Du Liban viens ici, épouse, viens du Liban jusqu’ici! Laisse les crêtes de l’Amana, les sommets de Sénir et de l’Hermon, quitte ces repaires de lions, ces montagnes à léopards.
9 Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!	9 Tu as pris mon cœur, épouse, ma sœur! tu m’as pris: d’un seul de tes regards, d’une perle de tes colliers.
10 Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.	10 Qu’ils sont beaux tes seins, épouse, ma sœur, tes caresses me sont meilleures que le vin, tes huiles odorantes surpassent tous les baumes!
11 З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.	11 Tes lèvres, épouse, distillent du nectar, lait et miel se cachent sous ta langue, et la senteur de tes vêtements est comme le parfum du Liban.
12 Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.	12 Tu es un jardin clos, épouse, ma sœur, un jardin clos, une fontaine scellée!
13 Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.	13 Tes pousses se font verger de grenadiers, abondance de fruits exquis, aromates et grappes de senteur,
14 Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.	14 thym, marjolaine, safran, cannelle, romarin, aloès et myrrhe et toute épice parfumée!
15 Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!	15 Fontaine de mon jardin, puits d’eau vive, cascade dont les eaux descendent du Liban! ELLE:
16 Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.	16 Lève-toi, brise du nord, accourez vents du midi, soufflez sur mon jardin pour qu’il répande ses parfums! Que mon aimé vienne à son jardin et qu’il en goûte les fruits exquis! LUI: