Приповідок 31

Біблія	LXX
1 Слова царя Лемуела, царя Масси, | що їх навчила його мати:	1 κρεισσων ανηρ ελεγχων ανδρος σκληροτραχηλου εξαπινης γαρ φλεγομενου αυτου ουκ εστιν ιασις
2 Що, сину мій? Що, сину мого лона? | Що, сину моїх обітниць?	2 εγκωμιαζομενων δικαιων ευφρανθησονται λαοι αρχοντων δε ασεβων στενουσιν ανδρες
3 Не віддавай жінкам твоєї сили, | ні твого серця тим, що царів гублять.	3 ανδρος φιλουντος σοφιαν ευφραινεται πατηρ αυτου ος δε ποιμαινει πορνας απολει πλουτον
4 То не царям, о Лемуеле, | не царям вино пити, | ані князям бажати п’янких напоїв!	4 βασιλευς δικαιος ανιστησιν χωραν ανηρ δε παρανομος κατασκαπτει
5 Щоб вони, напившись, знову не забули, | та не покривили суду всіх, що пригноблені.	5 ος παρασκευαζεται επι προσωπον του εαυτου φιλου δικτυον περιβαλλει αυτο τοις εαυτου ποσιν
6 Дайте п’янких напоїв тому, що погибає, | і вина тим, яким на серці гірко;	6 αμαρτανοντι ανδρι μεγαλη παγις δικαιος δε εν χαρα και εν ευφροσυνη εσται
7 нехай п’є й забуде свої злидні, | і нехай більше не згадує про своє горе.	7 επισταται δικαιος κρινειν πενιχροις ο δε ασεβης ου συνησει γνωσιν και πτωχω ουχ υπαρχει νους επιγνωμων
8 Відкрий твої уста на користь німого, | для всіх, що їм виречено погибель.	8 ανδρες λοιμοι εξεκαυσαν πολιν σοφοι δε απεστρεψαν οργην
9 Відкрий твої уста, суди по правді, | розсуди діло бідного та сіромахи.	9 ανηρ σοφος κρινει εθνη ανηρ δε φαυλος οργιζομενος καταγελαται και ου καταπτησσει
10 Жінку цнотливу — хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!	10 ανδρες αιματων μετοχοι μισησουσιν οσιον οι δε ευθεις εκζητησουσιν ψυχην αυτου
11 Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку.	11 ολον τον θυμον αυτου εκφερει αφρων σοφος δε ταμιευεται κατα μερος
12 Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї.	12 βασιλεως υπακουοντος λογον αδικον παντες οι υπ' αυτον παρανομοι
13 Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками.	13 δανιστου και χρεοφειλετου αλληλοις συνελθοντων επισκοπην ποιειται αμφοτερων ο κυριος
14 Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить.	14 βασιλεως εν αληθεια κρινοντος πτωχους ο θρονος αυτου εις μαρτυριον κατασταθησεται
15 Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням.	15 πληγαι και ελεγχοι διδοασιν σοφιαν παις δε πλανωμενος αισχυνει γονεις αυτου
16 До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить.	16 πολλων οντων ασεβων πολλαι γινονται αμαρτιαι οι δε δικαιοι εκεινων πιπτοντων καταφοβοι γινονται
17 Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи.	17 παιδευε υιον σου και αναπαυσει σε και δωσει κοσμον τη ψυχη σου
18 Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне.	18 ου μη υπαρξη εξηγητης εθνει παρανομω ο δε φυλασσων τον νομον μακαριστος
19 Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено.	19 λογοις ου παιδευθησεται οικετης σκληρος εαν γαρ και νοηση αλλ' ουχ υπακουσεται
20 Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку.	20 εαν ιδης ανδρα ταχυν εν λογοις γινωσκε οτι ελπιδα εχει μαλλον αφρων αυτου
21 Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім’я одягнена подвійно.	21 ος κατασπαταλα εκ παιδος οικετης εσται εσχατον δε οδυνηθησεται εφ' εαυτω
22 Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра — її одежа.	22 ανηρ θυμωδης ορυσσει νεικος ανηρ δε οργιλος εξωρυξεν αμαρτιας
23 Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю.	23 υβρις ανδρα ταπεινοι τους δε ταπεινοφρονας ερειδει δοξη κυριος
24 Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє.	24 ος μεριζεται κλεπτη μισει την εαυτου ψυχην εαν δε ορκου προτεθεντος ακουσαντες μη αναγγειλωσιν
25 Сила й гідність — її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня.	25 φοβηθεντες και αισχυνθεντες ανθρωπους υπεσκελισθησαν ο δε πεποιθως επι κυριον ευφρανθησεται ασεβεια ανδρι διδωσιν σφαλμα ος δε πεποιθεν επι τω δεσποτη σωθησεται
26 Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї.	26 πολλοι θεραπευουσιν προσωπα ηγουμενων παρα δε κυριου γινεται το δικαιον ανδρι
27 Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши.	27 βδελυγμα δικαιοις ανηρ αδικος βδελυγμα δε ανομω κατευθυνουσα οδος
28 Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє.
29 Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх.
30 Краса — річ оманлива, врода — марна; | жінка, що Господа боїться, — така хвали достойна!
31 Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.