Приповідок 13

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення.	1 Мудрый сын [слушает] наставление отца, а буйный не слушает обличения.
2 Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників — насильство.	2 От плода уст [своих] человек вкусит добро, душа же законопреступников--зло.
3 Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель.	3 Кто хранит уста свои, тот бережет душу свою; а кто широко раскрывает свой рот, тому беда.
4 Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься.	4 Душа ленивого желает, но тщетно; а душа прилежных насытится.
5 Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно.	5 Праведник ненавидит ложное слово, а нечестивый срамит и бесчестит [себя].
6 Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба.	6 Правда хранит непорочного в пути, а нечестие губит грешника.
7 Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий.	7 Иной выдает себя за богатого, а у него ничего нет; другой выдает себя за бедного, а у него богатства много.
8 Викуп життя людини — її багатство; | бідний же загроженим не почувається.	8 Богатством своим человек выкупает жизнь [свою], а бедный и угрозы не слышит.
9 Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне.	9 Свет праведных весело горит, светильник же нечестивых угасает.
10 Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду.	10 От высокомерия происходит раздор, а у советующихся--мудрость.
11 Майно, швидко нажите, пропадає; | а хто збирає поволі, той багатіє.	11 Богатство от суетности истощается, а собирающий трудами умножает его.
12 Відсунута надія — мука серця; | а здійснене бажання — дерево життя.	12 Надежда, долго не сбывающаяся, томит сердце, а исполнившееся желание--[как] древо жизни.
13 Хто словом нехтує, сам собі шкодить; | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату.	13 Кто пренебрегает словом, тот причиняет вред себе; а кто боится заповеди, тому воздается.
14 Наука мудрого — джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти.	14 Учение мудрого--источник жизни, удаляющий от сетей смерти.
15 Добрий розум приносить ласку, | дорога ж віроломних шорстка.	15 Добрый разум доставляет приятность, путь же беззаконных жесток.
16 Кожен розумний чинить розважно, | а дурний виставляє дурноту напоказ.	16 Всякий благоразумный действует с знанием, а глупый выставляет напоказ глупость.
17 Злий посланець у біду кидає, | а вірний вістун лікує.	17 Худой посол попадает в беду, а верный посланник--спасение.
18 Злидні та сором, хто науку відкидає; | а хто приймає напоумлення, той у пошані.	18 Нищета и посрамление отвергающему учение; а кто соблюдает наставление, будет в чести.
19 Як здійсниться бажання, душа радіє; | від зла відвертатись — то для дурних осоружно.	19 Желание исполнившееся--приятно для души; но несносно для глупых уклоняться от зла.
20 Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, — той зледачіє.	20 Общающийся с мудрыми будет мудр, а кто дружит с глупыми, развратится.
21 Грішних переслідує нещастя, | а добро — нагорода праведним.	21 Грешников преследует зло, а праведникам воздается добром.
22 Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться.	22 Добрый оставляет наследство [и] внукам, а богатство грешника сберегается для праведного.
23 Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине.	23 Много хлеба [бывает] и на ниве бедных; но некоторые гибнут от беспорядка.
24 Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає.	24 Кто жалеет розги своей, тот ненавидит сына; а кто любит, тот с детства наказывает его.
25 Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.	25 Праведник ест до сытости, а чрево беззаконных терпит лишение.