Йова 24

Біблія	Biblia Sagrada
1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?	1 Si el Todopoderoso dispone de tiempos de juicio, | ¿por qué sus amigos no pueden preverlos?
2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.	2 Hay gente que remueve linderos, | roban rebaños y los apacientan;
3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.	3 se llevan el burro del huérfano, | y en prenda el buey de la viuda;
4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.	4 echan del camino a los necesitados, | los pobres del país se esconden.
5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.	5 Hay otros que, igual que los onagros, | viajeros de la estepa, | madrugan e inician su tarea, | en busca de la presa: | la estepa alimenta a sus crías.
6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.	6 Recogen forraje en el campo, | rebuscan en la viña del malvado;
7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.	7 pasan la noche desnudos, | sin nada de ropa que ponerse, | sin cobertor, a merced del frío.
8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!	8 La lluvia del monte los empapa; | sin refugio, se agarran a las rocas.
9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.	9 Hay quien arranca al huérfano del pecho de su madre | y toma en prenda al hijo del pobre.
10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.	10 Andan desnudos, sin ropa; | hambrientos, acarrean gavillas.
11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.	11 Prensan aceite en el molino; | sedientos, pisan en el lagar.
12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!	12 Moribundos gimen en la ciudad, | ¡gritos de socorro de los heridos! | Pero Dios nada malo ve en ello.
13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.	13 Otros son rebeldes a la luz: | desconocen sus caminos, | no frecuentan sus senderos.
14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.	14 El asesino se levanta con el alba | para matar a pobres e indigentes; | por la noche se dedica a robar.
15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.	15 El adúltero acecha entre dos luces, | y piensa: “No hay ojo que me vea”, | pues lleva embozado su rostro.
16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.	16 De noche irrumpen en casas, | de día se cierran en ellas; | no saben lo que es la luz.
17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.	17 Para ellos la mañana es tiniebla, | habituados al terror de la noche.
18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.	18 Son broza arrastrada por el agua, | su heredad es maldita en la tierra, | nadie toma el sendero de su viña.
19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає.	19 Sequía y calor derriten la nieve, | y el Abismo se lleva a los pecadores.
20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.	20 El seno materno los olvida, | los gusanos los encuentran sabrosos; | nunca serán recordados. | ¡Y se tala como un árbol la injusticia!
21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!	21 Viven de la estéril que no concebía | y privan de bienes a la viuda.
22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.	22 Aunque siga el poderoso en el poder, | aunque medre, su vida es inestable;
23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.	23 Dios puede hacer que se sienta seguro, | pero vigila todos sus pasos.
24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих.	24 Se encumbra un momento y ya no existe; | se doblega como flor que se marchita, | se agosta lo mismo que una espiga.
25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»	25 Esto es así, ¿quién me desmentirá, | quitando valor a mis argumentos?».