Йова 21

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Job reprit et dit:
2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.	2 Écoutez du moins mes paroles, cela vaudra mieux que de me consoler.
3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь.	3 Accordez-moi un peu la parole: tu te moqueras après que j’aurai parlé.
4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?	4 Est-ce d’un humain que je me plains? Alors, n’ai-je pas raison d’être nerveux?
5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.	5 Tournez-vous vers moi: j’ai de quoi vous étonner, et vous mettrez la main sur la bouche.
6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.	6 Ce sont des choses qui m’épouvantent quand j’y songe, et j’en tremble de tout mon corps.
7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?	7 Pourquoi les méchants restent-ils en vie? Ils font de vieux os et gagnent en pouvoir.
8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.	8 Leur famille à leur côté prospère, leurs petits-enfants se multiplient sous leurs yeux.
9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.	9 On vit bien dans leurs maisons: pas de soucis, les coups de Dieu ne sont pas pour eux.
10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.	10 Leur taureau féconde à chaque fois, leur vache met bas sans jamais avorter.
11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.	11 Ils ont des gamins comme ils ont des agneaux, ils voient s’ébattre leurs enfants:
12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.	12 ils jouent du tambourin et de la guitare, ils dansent au son de la flûte.
13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.	13 Leurs jours s’achèvent dans le bonheur, ils descendent sans drame au séjour des morts.
14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!	14 Et c’étaient eux qui disaient à Dieu: “Va-t’en! Nous ne voulons pas connaître tes volontés!
15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?	15 Pourquoi faudrait-il servir le Puissant, et qu’est-ce qu’on gagne à l’invoquer?”
16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?	16 Ne sont-ils pas maîtres de leur bonheur, alors même qu’ils ont tout décidé sans Dieu?
17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,	17 Voit-on souvent s’éteindre la lampe des méchants, le malheur fondre sur eux et la colère d’en haut détruire les malfaisants?
18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?	18 Sont-ils vraiment la paille qu’emporte le vent, la feuille sèche livrée au tourbillon?
19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!	19 Dieu, dites-vous, fera payer pour lui ses fils? Qu’il le fasse payer lui, et qu’il le sente!
20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є!	20 Qu’il voie le malheur de ses propres yeux, qu’il boive la colère du Tout-Puissant!
21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?	21 Qu’a-t-il à faire de sa famille après lui, quand on a mis un terme au compte de ses mois?
22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?	22 Faut-il faire la leçon à Dieu, à celui qui juge les êtres supérieurs?
23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.	23 L’un meurt en pleine vigueur, heureux et prospère,
24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.	24 les flancs bien grassouillets, les os remplis de sève.
25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.	25 Un autre meurt dans la tristesse, sans avoir jamais savouré le bonheur.
26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!	26 Ensemble ils se couchent dans la poussière, où les vers vont grouiller sur eux.
27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.	27 Oh, je devine vos pensées, et ces idées que vous vous faites sur moi.
28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?	28 Vous dites: “Où est la maison du potentat, où est la tente des méchants?”
29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,	29 N’avez-vous pas interrogé ceux qui voyagent, ne retenez vous pas leurs témoignages?
30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?	30 Au jour du malheur le méchant est épargné, au jour de la colère il échappe.
31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?	31 Qui ose lui reprocher, en face, sa conduite et lui rendre ce qu’il a fait?
32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.	32 Voici qu’on l’escorte au cimetière, et de bien haut son image regarde.
33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!	33 La terre prise au torrent lui est douce, les gens défilent en avant, et derrière lui c’est un peuple sans nombre.
34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“	34 Allez-vous me consoler avec du vent, avec des réponses où tout est illusoire?