Йова 21

Біблія	SMITH VAN DYKE
1 Заговорив Іов і мовив:	1 فاجاب ايوب وقال
2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.	2 اسمعوا قولي سمعا وليكن هذا تعزيتكم.
3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь.	3 احتملوني وانا اتكلم وبعد كلامي استهزئوا.
4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?	4 اما انا فهل شكواي من انسان. وان كانت فلماذا لا تضيق روحي.
5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.	5 تفرسوا فيّ وتعجبوا وضعوا اليد على الفم
6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.	6 عندما اتذكر ارتاع واخذت بشري رعدة.
7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?	7 لماذا تحيا الاشرار ويشيخون نعم ويتجبّرون قوة.
8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.	8 نسلهم قائم امامهم معهم وذريتهم في اعينهم.
9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.	9 بيوتهم آمنة من الخوف وليس عليهم عصا الله.
10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.	10 ثورهم يلقح ولا يخطئ. بقرتهم تنتج ولا تسقط.
11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.	11 يسرحون مثل الغنم رضّعهم واطفالهم ترقص.
12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.	12 يحملون الدف والعود ويطربون بصوت المزمار.
13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.	13 يقضون ايامهم بالخير. في لحظة يهبطون الى الهاوية.
14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!	14 فيقولون للّه ابعد عنا. وبمعرفة طرقك لا نسرّ.
15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?	15 من هو القدير حتى نعبده وماذا ننتفع ان التمسناه
16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?	16 هوذا ليس في يدهم خيرهم. لتبعد عني مشورة الاشرار.
17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,	17 كم ينطفئ سراج الاشرار ويأتي عليهم بوارهم او يقسم لهم اوجاعا في غضبه
18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?	18 او يكونون كالتبن قدام الريح وكالعاصفة التي تسرقها الزوبعة.
19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!	19 الله يخزن اثمه لبنيه. ليجازه نفسه فيعلم.
20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є!	20 لتنظر عيناه هلاكه ومن حمة القدير يشرب.
21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?	21 فما هي مسرّته في بيته بعده وقد تعيّن عدد شهوره
22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?	22 أالله يعلم معرفة وهو يقضي على العالين.
23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.	23 هذا يموت في عين كماله. كله مطمئن وساكن.
24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.	24 احواضه ملآنة لبنا ومخ عظامه طريء.
25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.	25 وذلك يموت بنفس مرة ولم يذق خيرا.
26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!	26 كلاهما يضطجعان معا في التراب والدود يغشاهما
27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.	27 هوذا قد علمت افكاركم والنيات التي بها تظلمونني.
28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?	28 لانكم تقولون اين بيت العاتي واين خيمة مساكن الاشرار.
29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,	29 أفلم تسالوا عابري السبيل ولم تفطنوا لدلائلهم.
30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?	30 انه ليوم البوار يمسك الشرير ليوم السخط يقادون.
31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?	31 من يعلن طريقه لوجهه. ومن يجازيه على ما عمل.
32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.	32 هو الى القبور يقاد وعلى المدفن يسهر.
33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!	33 حلو له مدر الوادي. يزحف كل انسان وراءه وقدامه ما لا عدد له.
34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“	34 فكيف تعزونني باطلا واجوبتكم بقيت خيانة