Товита 1

Біблія	Sacra Bibbia Garofalo
1 Книга дієпису Товита, сина Товієла, сина Ананієла, сина Адуела, сина Гаваела, з роду Азієла, з коліна Нафталі,	1 Storia di Tobit — figlio di Tobiel, figlio di Ananiel, figlio di Aduel, figlio di Ananiel della stirpe di Asiel, della tribù di Neftali
2 що його за Салманассара, асирійського царя, забрано в неволю з Тісве, що на південь від Кадеш-Нафталі, у Галилеї, вище Асиру, над Хацором, по той бік Західнього шляху, ліворуч від Шефату.	2 che al tempo di Enemessaro, re di Assiria, fu deportato da Tisbe, che è a destra di Kadesh di Neftali, nella Galilea, più su di Asher.
3 Я, Товит, ходив дорогами правди й справедливости всі дні мого життя й чинив багато милостині моїм братам і народові, що були забрані разом зо мною у полон в країну Асирійську, в Ніневію.	3 Io, Tobit, ho camminato nelle vie della verità, e della giustizia per tutto il tempo della mia vita. Ho fatto molte elemosine ai miei fratelli e alla gente che era venuta con me nel paese degli Assiri, a Ninive.
4 Коли я був у моїм краю, на землі Ізраїльській, — а був я тоді молодим хлопцем, — усе коліно Нафталі, мого предка, відступило від дому Давида й від Єрусалиму, міста, вибраного колінами Ізраїля, щоб усі коліна приносили там жертви. Там був збудований і посвячений храм, житло Всевишньому, на всі роди повіки.	4 Quando ero ancora nella mia patria, la terra di Israele, al tempo della mia gioventù, tutta la tribù di Neftali mio padre si era allontanata dal tempio di Gerusalemme, scelto da tutte le tribù di Israele perché tutte le tribù vi potessero sacrificare — onde era stato consacrato come tempio della Dimora dell’Altissimo ed edificato per tutte le generazioni del tempo —
5 І всі мої брати й дім Нафталі, мого предка. — усі приносили жертви бичкові, що Єровоам, ізраїльський цар, завів був у Дані, скрізь по горах Галилейських.	5 ma tutte le tribù che insieme si erano allontanate, sacrificavano alla giovenca di Baal; anche la tribù di Neftali mio padre.
6 Єдиний я ходив часто в Єрусалим на свята, як то було приписано для всього Ізраїля вічним наказом. Ходив ото я в Єрусалим поспішно з первоплодами та з десятинами від скоту й з первостриженням від овець,	6 Io solo andavo piuttosto spesso a Gerusalemme per le feste, come è prescritto a tutto Israele con precetto perpetuo, portando le primizie e le decime dei prodotti e la lana della prima tosatura;
7 і давав те все священикам, потомкам Арона, на жертовник плодів; левітам, що тоді були при службі в Єрусалимі, десятину хліба, вина, олії, гранатових яблук, смоков та інших плодів древесних; а другу десятину я шість років, рік за роком, відкладав грішми й ходив щороку в Єрусалим і там їх витрачав.	7 le consegnavo ai sacerdoti, figli di Aronne, per l’altare; di tutti i prodotti davo la decima ai figli di Levi, che prestano servizio a Gerusalemme, e vendevo il corrispondente della seconda decima e andavo a consumare il ricavato a Gerusalemme ogni anno.
8 Нарешті, третю десятину я роздавав сиротам, удовам та тим прибулим, що до Ізраїля пристали; я приносив їм її і давав що третього року, і ми їх споживали згідно з наказом, виданим про них у Мойсеєвім законі, та згідно з наказами, що про них повідомила Девора, мати Ананієла, нашого батька, бо батько мій помер, залишивши мене сиротою.	8 Infine presentavo la terza decima a coloro ai quali spetta, come mi aveva comandato Debbora mia nonna, poiché ero rimasto orfano di padre.
9 Ставши дорослим, узяв я собі жінку Анну з нашого роду і мав від неї сина Товію.	9 Quando divenni uomo, sposai Anna della stirpe della mia famiglia ed ebbi da lei Tobia.
10 Коли ж забрали мене в полон до Ніневії, усі брати мої й ті, що були з мого роду. їли поганські страви.	10 Quando fui deportato a Ninive, tutti i miei fratelli e quelli della mia discendenza mangiavano i cibi dei Gentili;
11 Та я берігся їсти їх,	11 io invece mi astenni dal mangiarne,
12 бо всією душею мав я на думці Бога.	12 in quanto mi ricordavo di Dio con tutta l’anima.
13 Всевишній зіслав мені ласку й прихильність Салманассара, і я був купцем для нього.	13 L’Altissimo mi fece trovare favore e gradimento davanti a Enemessaro, di cui divenni economo.
14 я ходив у Мідію й склав у Гаваела, сина Гаврі, в Мідійських Рагах, 10 талантів срібла.	14 Andai poi in Media e depositai dieci talenti d’argento presso Gabael, fratello di Gabria, a Ragi di Media.
15 Коли ж помер Салманассар, на місце його став царем Санхериб, син його; дороги до Мідії стали непевними, і я не міг більш туди ходити.	15 Ma quando Enemessaro morì, regnò al suo posto Sennacherim suo figlio. Le strade del suo impero divennero pericolose a praticarsi e io non potei più andare in Media.
16 За днів Салманассара я робив багато милостині братам зо свого роду;	16 Al tempo di Enemessaro facevo molte elemosine ai miei fratelli:
17 хліб мій давав я голодним, одежу мою нагим; а коли бачив когось із мого народу померлого, покинутого за мурами Ніневії, то я ховав його.	17 davo i miei cibi ai poveri e le mie vesti agli ignudi; e quando vedevo uno della mia discendenza ucciso e gettato fuori delle mura di Ninive, lo seppellivo.
18 Ховав я також тих, що їх убив Санхериб, коли, втікаючи, відступав з Юдеї, під час суду, що вчинив над ним Цар неба за богохульства, яких він допустився. А вбив він у своїм гніві багато синів ізраїльських; тіла їх я викрадав і ховав. Санхериб шукав їх, але не знаходив.	18 Se il re Sennacherim fece uccidere alcuni, quando aveva dovuto battere in ritirata dalla Giudea, io li seppellivo di nascosto. Infatti, ne fece uccidere molti per rappresaglia; per ordine del re stesso se ne cercarono i cadaveri, ma non si trovarono.
19 Тоді хтось із Ніневії пішов до царя й доніс на мене, що я ховав їх, і я мусів був сховатись. Коли ж я довідався, що цар знає про мене й шукає, щоб мене вбити, злякавсь я й утік.	19 Ora uno di Ninive andò a denunciare al re che io li seppellivo; allora mi resi latitante. Avendo saputo poi di essere cercato a morte, impaurito, mi allontanai.
20 Усе моє майно було розграбовано, усе пішло до царської скарбниці, і не лишилося нічого в мене, крім моєї жінки Анни та сина Товії.	20 Mi furono sequestrati tutti i beni e non mi rimase nulla, fuorché mia moglie Anna e mio figlio Tobia.
21 Та не пройшло й 50 день, як обидва його сини забили його й утекли в гори Араратські, і замість нього став царем його син Сахердон, що настановив Ахіяхара, сина мого брата Анаела, над усіма розрахунками в своїм царстві, так що він мав у своїй владі всю управу.	21 Non passarono cinquanta giorni e i suoi due figli uccisero il re: fuggirono poi sulle montagne di Ararat e regnò al suo posto Sacherdono. Questi mise a capo di tutta la contabilità del regno e di tutta l’amministrazione Achiacaro, figlio di Anael mio fratello.
22 Тоді Ахіяхар заступився за мене, і я повернувсь у Ніневію, бо Ахіяхар був уже за Санхе-риба, асирійського царя, головний чашником, і над печаттю, і управителем, і головним рахунковим. Сахердон настановив його другим по собі. Був же він з моєї рідні й доводився мені братаничем.	22 Achiacaro intercedette per me e io ritornai a Ninive. Ora Achiacaro era il coppiere, deputato alla custodia del sigillo, amministratore e contabile. Sacherdono lo costituì in carica per la seconda volta: egli era mio nipote.