Товита 8

¹ А як скінчили їсти та пити, задумали піти спати; і відвівши юнака, ввели його у спальню.

² Тоді пригадав собі Товія слова Рафаїла, вийняв риб’ячу печінку й серце з торби, де тримав їх, і поклав на жар кадильний.

³ Рибний запах відігнав демона, й утік він у горішні частини Єгипту; а Рафаїл, кинувшись за ним, зв’язав його й негайно повернувся.

⁴ Тим часом усі вийшли й замкнули двері спальні. Тоді Товія встав з ліжка й сказав до Сари: «Устань, сестро, молімся й просім у Господа, щоб учинив з нами милость і спасіння.»

⁵ Вона встала, й вони зачали молитись та просити, щоб на них зійшло спасіння. Він же так узяв молитися: «Благословен єси, о Боже батьків наших, благословенне твоє ім’я по всі віки! Хай небеса тебе благословлять і всі твої створіння по всі віки.

⁶ Ти створив Адама, ти створив для нього жінку Еву як помічницю йому й опору. І з них обох пішов рід людський. Ти мовив: Недобре чоловікові одному бути; зробім йому помічницю, подібну до нього!

⁷ І нині я беру оцю мою сестру не для розпусти, але з добрим наміром. Зволь помилувати мене з нею, і разом до старости дожити.»

⁸ І сказали обоє разом: «Амінь! Амінь!»

⁹ Та й лягли спати тієї ночі.

¹⁰ А Рагуел устав, покликав до себе слуг і пішов (з ними) копати гріб, бо сказав собі: «Коби і той не вмер, та й ми не стали посміхом та ганьбою!»

¹¹ А як викопали гріб, Рагуел повернувсь до хати, покликав свою жінку

¹² і сказав їй: «Пошли яку-небудь слугиню, нехай увійде й подивиться, чи він живий; коли помер, то треба його поховати, щоб ніхто про це не відав.»

¹³ Една послала слугиню; та засвітила світич, відчинила двері, увійшла й застала їх обох разом у сні глибокім.

¹⁴ Потім притьмом вийшла й оповіла їм, що він живий і що нічого лихого не сталося.

¹⁵ Тоді Рагуел благословив Бога небес і мовив: «Благословен єси, о, Боже, в усякім чистім і святім благословенні! Нехай усі святі й усі творіння благословлять тебе по всі віки!

¹⁶ Благословен єси за те, що мене потішив та що не сталось так, як я боявся; але ти учинив з нами за твоїм великим милосердям.

¹⁷ Благословен єси, що змилувався над цими обома одинаками! Вчини, Владико, з нами милость і спасіння! Дай їм прожити їхнє життя у радощах і милості.»

¹⁸ І звелів слугам засипати гріб перед світанком,

¹⁹ а жінці сказав напекти багато хліба. Сам же пішов до стада, привів двох волів та чотирьох баранів і казав їх зготувати, та й почали вони їх споготовляти.

²⁰ Опісля прикликав Товію та й сказав до нього: «14 день не рухайся звідси! Тут будеш їсти й пити в мене та звеселятимеш душу моєї дочки, що стільки натерпілась.

²¹ З усього майна мого візьми зараз же з собою половину і йди здоровий до батька свого. Друга ж половина, як помремо я і моя жінка, вашою буде. Бадьорся, моя дитино! Я — твій батько, а Една — твоя мати. Ми для тебе й для твоєї сестри відтепер і назавжди. Бадьорся, дитино!»