Буття 48

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 І сталося після тих подій, що сказали Йосифові: Твій батько хворий. Тоді Йосиф узяв з собою двох своїх синів, Манассію й Ефраїма.	1 After this Joseph was told, "Behold, your father is ill"; so he took with him his two sons, Manasseh and Ephraim.
2 Коли ж повідомлено Якова: ось, мовляв, син твій Йосиф прибув до тебе, — Ізраїль зібрав сили й сів на ліжку.	2 And it was told to Jacob, "Your son Joseph has come to you"; then Israel summoned his strength, and sat up in bed.
3 Та й каже Яків до Йосифа: Всемогутній Бог з’явився мені в місцевості Луз, у Ханаан-краю, і благословив мене,	3 And Jacob said to Joseph, "God Almighty appeared to me at Luz in the land of Canaan and blessed me,
4 і казав до мене: Ось я зроблю тебе плідним і розмножу тебе й виведу з тебе громаду народів, і дам оцей край твоєму потомству в посідання вічне.	4 and said to me, 'Behold, I will make you fruitful, and multiply you, and I will make of you a company of peoples, and will give this land to your descendants after you for an everlasting possession.'
5 А твої два сини, які народились у тебе в єгипетській країні, перше, ніж я прийшов до тебе в Єгипет, вони — мої. Ефраїм і Манассія будуть мої, як Рувим і Симеон.	5 And now your two sons, who were born to you in the land of Egypt before I came to you in Egypt, are mine; Ephraim and Manasseh shall be mine, as Reuben and Simeon are.
6 Діти ж твої, що народилися в тебе після них, будуть твої, і вони в своїм наслідстві зватимуться іменем своїх братів.	6 And the offspring born to you after them shall be yours; they shall be called by the name of their brothers in their inheritance.
7 Було ж, як я йшов з Паддану, вмерла на моє нещастя Рахиль, у Ханаан-краю, в дорозі, коли ще було трохи дороги до Ефрати; поховав я її там при дорозі до Ефрати, себто Вифлеєму.	7 For when I came from Paddan, Rachel to my sorrow died in the land of Canaan on the way, when there was still some distance to go to Ephrath; and I buried her there on the way to Ephrath (that is, Bethlehem)."
8 Коли Ізраїль побачив синів Йосифа і спитав: Хто це?	8 When Israel saw Joseph's sons, he said, "Who are these?"
9 Йосиф відповів свому батькові: Це мої сини, що їх Бог дав мені тут. Каже тоді Яків: Приведи їх, будь ласка, до мене, щоб я поблагословив їх.	9 Joseph said to his father, "They are my sons, whom God has given me here." And he said, "Bring them to me, I pray you, that I may bless them."
10 Очі ж Ізраїля пригасали від старости; він не міг добре бачити. Тоді Йосиф підвів їх до нього, а він їх поцілував і обійняв їх.	10 Now the eyes of Israel were dim with age, so that he could not see. So Joseph brought them near him; and he kissed them and embraced them.
11 Та й каже Ізраїль до Йосифа: Не думав я побачити обличчя твоє, а ось Бог дав мені бачити ще й твоє потомство.	11 And Israel said to Joseph, "I had not thought to see your face; and lo, God has let me see your children also."
12 Тоді Йосиф забрав їх з його колін та й уклонився лицем до землі.	12 Then Joseph removed them from his knees, and he bowed himself with his face to the earth.
13 По тому Йосиф узяв їх обидвох, Ефраїма в свою праву руку, ліворуч від Ізраїля, і Манассію в свою ліву руку, праворуч від Ізраїля і наблизив їх до нього;	13 And Joseph took them both, Ephraim in his right hand toward Israel's left hand, and Manasseh in his left hand toward Israel's right hand, and brought them near him.
14 але Ізраїль простягнув свою правицю й поклав на голову Ефраїма, що був молодший, а лівицю свою на голову Манассії, поклавши так з розмислом свої руки, бо ж Манассія був первородний.	14 And Israel stretched out his right hand and laid it upon the head of Ephraim, who was the younger, and his left hand upon the head of Manasseh, crossing his hands, for Manasseh was the first-born.
15 І поблагословив він Йосифа словами: Нехай Бог, перед яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, Бог, що був мені пастирем, відколи я існую аж по цей день,	15 And he blessed Joseph, and said, "The God before whom my fathers Abraham and Isaac walked, the God who has led me all my life long to this day,
16 Ангел, що рятував мене від усякого лиха, нехай благословить цих хлопців. І в них нехай перебуває моє ім’я та ім’я моїх батьків, Авраама й Ісаака. Нехай вони зростають многотою посеред землі.	16 the angel who has redeemed me from all evil, bless the lads; and in them let my name be perpetuated, and the name of my fathers Abraham and Isaac; and let them grow into a multitude in the midst of the earth."
17 Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії,	17 When Joseph saw that his father laid his right hand upon the head of Ephraim, it displeased him; and he took his father's hand, to remove it from Ephraim's head to Manasseh's head.
18 та й каже Йосиф своєму батькові: Не так, мій тату! Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову.	18 And Joseph said to his father, "Not so, my father; for this one is the first-born; put your right hand upon his head."
19 Та батько не схотів, і каже: Знаю, мій сину, знаю. З нього теж вийде народ, і він також буде великим, а все ж таки молодший його брат буде більший за нього, і його потомство стане громадою народів.	19 But his father refused, and said, "I know, my son, I know; he also shall become a people, and he also shall be great; nevertheless his younger brother shall be greater than he, and his descendants shall become a multitude of nations."
20 І поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: Нехай Бог зробить тебе, як Ефраїма і як Манассію. І поставив він Ефраїма перед Манассію.	20 So he blessed them that day, saying, "By you Israel will pronounce blessings, saying, 'God make you as Ephraim and as Manasseh"; and thus he put Ephraim before Manasseh.
21 Далі Ізраїль сказав до Йосифа: Ось я вмираю, але Бог буде з вами й поверне вас назад у землю батьків ваших.	21 Then Israel said to Joseph, "Behold, I am about to die, but God will be with you, and will bring you again to the land of your fathers.
22 Я ж даю тобі понад твоїх братів оту частку землі, що її був я забрав від аморія своїм мечем і своїм луком.	22 Moreover I have given to you rather than to your brothers one mountain slope which I took from the hand of the Amorites with my sword and with my bow."