| 1 Todas as coisas têm o seu tempo, todas elas passam debaixo do céu segundo o termo que a cada uma foi prescrito. | 1 Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: |
| 2 Há tempo de nascer, e tempo de morrer. Há tempo de plantar, e tempo de arrancar o que se plantou. | 2 час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. |
| 3 Há tempo de matar, e tempo de sarar. Há tempo de destruir, e tempo de edificar. | 3 Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати. |
| 4 Há tempo de chorar, e tempo de rir. Há tempo de se afligir, e tempo de dançar. | 4 Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати. |
| 5 Há tempo de espalhar pedras, e tempo de as ajuntar. Há tempo de dar abraços, e tempo de se afastar deles. | 5 Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати. |
| 6 Há tempo de adquirir, e tempo de perder. Há tempo de guardar, e tempo de lançar fora. | 6 Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати. |
| 7 Há tempo de rasgar, e tempo de coser. Há tempo de calar, e tempo de falar. | 7 Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити. |
| 8 Há tempo de amor, e tempo de ódio. Há tempo de guerra, e tempo de paz. | 8 Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир. |
| 9 Que proveito tira o homem de todo o seu trabalho (realizado sem Deus) | 9 Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться? |
| 10 Eu vi o trabalho penoso que Deus deu aos filhos dos homens, para que sejam atormentados por ele. | 10 Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались. |
| 11 Todas as coisas que Deus fez são boas, no seu tempo. Além disso, pôs no seu coração a duração inteira, sem que ninguém possa compreender a obra divina, dum extremo ao outro. | 11 Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця. |
| 12 E eu reconheci que não havia nada melhor, do que alegrar-se o homem, e fazer o bem, enquanto lhe dura a vida. | 12 Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його. |
| 13 Todo o homem que come, bebe e tira o bem do seu trabalho, recebe isto por um dom de Deus. | 13 А й те: чи їсть, чи п’є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це — дар Божий. |
| 14 Aprendi também que todas as obras que Deus faz duram perpètuamente; nós não lhes podemos acrescentar nem tirar nada: Deus procede assim para que seja temido. | 14 Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись. |
| 15 O que foi feito, é o que existe; as coisas que hão-de ser, já foram; Deus faz voltar aquilo que passou. | 15 Те, що є, — давно вже було, а те, що має бути, — вже є; Бог же викликає минуле. |
| 16 Eu vi debaixo do sol a injustiça no lugar do direito, e a iniquidade no lugar da justiça. | 16 Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя — кривда; на місці справедливости — беззаконня. |
| 17 E disse no meu coração: Deus (um dia) julgará o justo e o ímpio, porque há um tempo para todas as coisas e para todas as obras. | 17 Я мовив у моїм сеоці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок. |
| 18 Eu disse no meu coração acerca dos filhos dos homens, que Deus os prova e lhes mostra que são semelhantes aos brutos. | 18 Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони — скотина. |
| 19 Por isso os homens morrem como os brutos, e (em ter que morrer) é igual a condição de uns e outros; como morre o homem, assim morrem também os brutos; todos têm o mesmo sopro (de vida), e o homem não tem nada de mais do que o bruto; tudo é vaidade. | 19 Бо доля людей і доля тварин — одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе — марнота. |
| 20 E todos vão parar a um mesmo lugar. De terra foram feitos e à terra voltam. | 20 Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох. |
| 21 Quem sabe se o sopro de vida dos filhos dos homens subirá às alturas, e se o sopro de vida dos brutos descerá ao fundo, à terra? | 21 Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу? |
| 22 E reconheci que nada havia melhor do que alegrar-se o homem nas suas obras, e que esta era a parte que lhe cabia. Porque, quem o poderá pôr em estado de conhecer o que há-de acontecer depois dele? | 22 Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього? |
