Baruch 4

1 2 3 4 5 6
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati

Torna indietro

Bibbia Vulgata Clementina Біблія
1 Hic liber mandatorum Dei,
et lex quæ est in æternum :
omnes qui tenent eam pervenient ad vitam :
qui autem dereliquerunt eam, in mortem.
1 Вона — це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають.
2 Convertere, Jacob, et apprehende eam :
ambula per viam ad splendorem ejus contra lumen ejus.
2 Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла.
3 Ne tradas alteri gloriam tuam,
et dignitatem tuam genti alienæ.
3 Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг — народові чужому!
4 Beati sumus, Israël,
quia quæ Deo placent manifesta sunt nobis.
4 Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, — бо те, що вгодне Богові, знане нам!
5 Animæquior esto, populus Dei, memorabilis Israël :
5 Бадьорся, мій народе, пропам’ятко Ізраїлів!
6 venundati estis gentibus non in perditionem :
sed propter quod in ira ad iracundiam provocastis Deum,
traditi estis adversariis.
6 Ви були продані народам не на загин, але через те, що прогнівили Бога, вас ворогам віддано.
7 Exacerbastis enim eum qui fecit vos, Deum æternum,
immolantes dæmoniis, et non Deo.
7 Ви бо роздратували того, хто створив вас, жертвувавши не Богові, а демонам.
8 Obliti enim estis Deum qui nutrivit vos,
et contristastis nutricem vestram Jerusalem.
8 Забули того, що годував вас, відвічного Бога, і засмутили Єрусалим, вашу годувальницю.
9 Vidit enim iracundiam a Deo venientem vobis, et dixit :
Audite, confines Sion :
adduxit enim mihi Deus luctum magnum.
9 Бо, бачивши той гнів, який зійшов на вас від Бога, вона мовила: «Послухайте, сусідки Сіону! Навів Бог на мене великий смуток.
10 Vidi enim captivitatem populi mei,
filiorum meorum et filiarum,
quam superduxit illis Æternus.
10 Я бачила неволю моїх синів і моїх дочок, яку наслав на них Предвічний.
11 Nutrivi enim illos cum jucunditate ;
dimisi autem illos cum fletu et luctu.
11 Я з радістю годувала їх, а відпустила із плачем та смутком.
12 Nemo gaudeat super me viduam et desolatam :
a multis derelicta sum propter peccata filiorum meorum,
quia declinaverunt a lege Dei.
12 Ніхто хай не радіє надо мною, що стала удовою, покинутою всіма. З-за гріхів дітей моїх я опустіла, бо відхилились вони від Божого закону;
13 Justitias autem ipsius nescierunt,
nec ambulaverunt per vias mandatorum Dei,
neque per semitas veritatis ejus cum justitia ingressi sunt.
13 про його заповіді знати не хотіли, шляхом його велінь не простували, ані стежками навчань не ступали, по його правді.
14 Veniant confines Sion,
et memorentur captivitatem filiorum et filiarum mearum,
quam superduxit illis Æternus.
14 Хай прийдуть сусідки Сіону! Згадайте про неволю моїх синів і дочок, яку зіслав на них Предвічний.
15 Adduxit enim super illos gentem de longinquo,
gentem improbam, et alterius linguæ,
15 Бо він наслав на них народ здалека, народ зухвалий, чужомовний який до старих не має шани, який до дітей милосердя не має;
16 qui non sunt reveriti senem,
neque puerorum miserti sunt,
et abduxerunt dilectos viduæ,
et a filiis unicam desolaverunt.
16 який забрав геть улюбленців удовиці і лишив її самітною, без дочок.
17 Ego autem, quid possum adjuvare vos ?
17 Як мені допомогти вам?
18 qui enim adduxit super vos mala,
ipse vos eripiet de manibus inimicorum vestrorum.
18 Той, хто попустив на вас оті лиха, визволить вас із рук ворогів ваших.
19 Ambulate, filii, ambulate :
ego enim derelicta sum sola.
19 Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою!
20 Exui me stola pacis,
indui autem me sacco obsecrationis,
et clamabo ad Altissimum in diebus meis.
20 Я скинула одежу щастя, накинула свою молитовну волосяницю; взиватиму до Вічного по всі дні мої.
21 Animæquiores estote, filii ; clamate ad Dominum,
et eripiet vos de manu principum inimicorum.
21 Бадьортеся, діти, закликайте до Бога! Він визволить вас від насильства, від рук ворожих.
22 Ego enim speravi in æternum salutem vestram,
et venit mihi gaudium a Sancto, super misericordia
quæ veniet vobis ab æterno salutari nostro.
22 Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя.
23 Emisi enim vos cum luctu et ploratu :
reducet autem vos mihi Dominus
cum gaudio et jucunditate in sempiternum.
23 Я випровадила вас із смутком та сльозами, та Бог мені вас, із радістю і веселощами, поверне назавжди.
24 Sicut enim viderunt vicinæ Sion captivitatem vestram a Deo,
sic videbunt et in celeritate salutem vestram a Deo,
quæ superveniet vobis cum honore magno et splendore æterno.
24 Бо як нині сусідки Сіону бачать полон ваш, так узріють вони незабаром, зіслане Богом, спасіння, яке прийде до вас із славою великою та Вічного блиском.
25 Filii, patienter sustinete iram quæ supervenit vobis :
persecutus est enim te inimicus tuus :
sed cito videbis perditionem ipsius,
et super cervices ipsius ascendes.
25 Мої діти, терпляче переносіте гнів, що прийшов на вас від Бога. Переслідував тебе ворог твій, але ти скоро його загибель побачиш і на карк йому наступиш.
26 Delicati mei ambulaverunt vias asperas :
ducti sunt enim ut grex direptus ab inimicis.
26 Мої ніжні діти ходили дорогами тряскими, їх ухоплено, неначе череду, яку ворог забирає.
27 Animæquiores estote, filii, et proclamate ad Dominum :
erit enim memoria vestra ab eo qui duxit vos.
27 Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає!
28 Sicut enim fuit sensus vester ut erraretis a Deo,
decies tantum iterum convertentes requiretis eum :
28 А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте.
29 qui enim induxit vobis mala,
ipse rursum adducet vobis sempiternam jucunditatem cum salute vestra.
29 Бо той, хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну.»
30 Animæquior esto, Jerusalem :
exhortatur enim te, qui te nominavit.
30 Бадьорся, Єрусалиме, бо той, хто тобі дав ім’я, тебе потішить.
31 Nocentes peribunt, qui te vexaverunt :
et qui gratulati sunt in tua ruina, punientur.
31 Горе тим, які тебе утискали і раділи твоїм падінням!
32 Civitates quibus servierunt filii tui, punientur,
et quæ accepit filios tuos.
32 Горе містам, яким служили твої діти! Горе місту, яке твоїх синів узяло в полон!
33 Sicut enim gavisa est in tua ruina, et lætata est in casu tuo,
sic contristabitur in sua desolatione,
33 Бо як воно раділо твоїм падінням і веселилось твоїм занепадом, так буде сумувати над власним запустінням.
34 et amputabitur exsultatio multitudinis ejus,
et gaudimonium ejus erit in luctum.
34 Я заберу в нього радість велелюдного міста, і його бундючність обернеться на смуток.
35 Ignis enim superveniet ei ab Æterno in longiturnis diebus,
et habitabitur a dæmoniis in multitudine temporis.
35 Вічного вогонь опаде його багатоденне, демони житимуть у ньому довгочасно.
36 Circumspice, Jerusalem, ad orientem,
et vide jucunditatem a Deo tibi venientem.
36 Поглянь на схід, Єрусалиме, подивися на радість, що йде тобі від Бога!
37 Ecce enim veniunt filii tui, quos dimisisti dispersos :
veniunt collecti ab oriente usque ad occidentem, in verbo Sancti,
gaudentes in honorem Dei.		37 Ось бо повертаються твої сини, яких ти була відпустила. Повертаються громадою зі сходу на захід, на веління Святого, радіючи Божого славою.