Evanđelje po Ivanu 10

Biblija Hrvatski	Біблія
1 »Zaista, zaista, kažem vam: tko god u ovčinjak ne ulazi na vrata, nego negdje drugdje preskače, kradljivac je i razbojnik.	1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
2 A tko na vrata ulazi, pastir je ovaca.	2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям — вівчар.
3 Tome vratar otvara i ovce slušaju njegov glas. On ovce svoje zove imenom pa ih izvodi.	3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх.
4 A kad sve svoje izvede, pred njima ide i ovce idu za njim jer poznaju njegov glas.	4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5 Za tuđincem, dakako, ne idu, već bježe od njega jer tuđinčeva glasa ne poznaju.«	5 Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
6 Isus im kaza tu poredbu, ali oni ne razumješe što im htjede time kazati.	6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7 Stoga im Isus ponovno reče: »Zaista, zaista, kažem vam: ja sam vrata ovcama.	7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
8 Svi koji dođoše prije mene, kradljivci su i razbojnici; ali ih ovce ne poslušaše.	8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
9 Ja sam vrata. Kroza me tko uđe, spasit će se: i ulazit će i izlaziti i pašu nalaziti.	9 Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
10 Kradljivac dolazi samo da ukrade, zakolje i pogubi. Ja dođoh da život imaju, u izobilju da ga imaju.«	10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
11 »Ja sam pastir dobri. Pastir dobri život svoj polaže za ovce.	11 Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12 Najamnik – koji nije pastir i nije vlasnik ovaca – kad vidi vuka gdje dolazi, ostavlja ovce i bježi, a vuk ih grabi i razgoni:	12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
13 najamnik je i nije mu do ovaca.	13 Бо він — наймит і не турбується вівцями.
14 Ja sam pastir dobri i poznajem svoje i mene poznaju moje,	14 Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15 kao što mene poznaje Otac i ja poznajem Oca i život svoj polažem za ovce.	15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16 Imam i drugih ovaca, koje nisu iz ovog ovčinjaka. I njih treba da dovedem i glas će moj čuti i bit će jedno stado, jedan pastir.	16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
17 Zbog toga me i ljubi Otac što polažem život svoj da ga opet uzmem.	17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
18 Nitko mi ga ne oduzima, nego ja ga sam od sebe polažem. Vlast imam položiti ga, vlast imam opet uzeti ga. Tu zapovijed primih od Oca svoga.«	18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
19 Među Židovima ponovno nasta podvojenost zbog tih riječi.	19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
20 Mnogi su od njih govorili: »Zloduha ima pa mahnita! Što ga slušate?«	20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?»
21 Drugi su govorili: »Nisu to riječi opsjednuta. Zar zloduh može slijepima oči otvoriti?«	21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
22 Svetkovao se tada u Jeruzalemu Blagdan posvećenja. Bila je zima.	22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
23 Isus je obilazio Hramom po trijemu Salomonovu.	23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
24 Okružili ga Židovi i govorili mu: »Dokle ćeš nam dušu držati u neizvjesnosti? Ako si ti Krist, reci nam otvoreno!«	24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
25 Isus im odgovori: »Rekoh vam pa ne vjerujete. Djela što ih ja činim u ime Oca svoga – ona svjedoče za mene.	25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, — вони свідчать за мене.
26 Ali vi ne vjerujete jer niste od mojih ovaca.	26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
27 Ovce moje slušaju glas moj; ja ih poznajem i one idu za mnom.	27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
28 Ja im dajem život vječni te neće propasti nikada i nitko ih neće ugrabiti iz moje ruke.	28 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
29 Otac moj, koji mi ih dade, veći je od svih i nitko ih ne može ugrabiti iz ruke Očeve.	29 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
30 Ja i Otac jedno smo.«	30 Я і Отець — одно.»
31 Židovi ponovno pograbiše kamenje da ga kamenuju.	31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
32 Isus im odgovori: »Mnoga vam dobra djela Očeva pokazah. Za koje me od tih djela kamenujete?«	32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
33 Odgovoriše mu Židovi: »Zbog dobra te djela ne kamenujemo, nego zbog hule: što ti – čovjek – sebe Bogom praviš.«	33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
34 Odgovori im Isus: »Nije li pisano u vašem Zakonu: Ja rekoh: bogovi ste!	34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
35 Ako bogovima nazva one kojima je riječ Božja upravljena – a Pismo se ne može dokinuti –	35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
36 kako onda vi onome kog Otac posveti i posla na svijet možete reći: ‘Huliš!’ – zbog toga što rekoh: ‘Sin sam Božji!’?	36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
37 Ako ne činim djela Oca svoga, nemojte mi vjerovati.	37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
38 Ali ako činim, sve ako meni i ne vjerujete, djelima vjerujte pa uvidite i upoznajte da je Otac u meni i ja u Ocu.«	38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
39 Nato ga ponovno nastojahu uhvatiti, ali im on izmaknu iz ruku.	39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
40 I ode ponovno na onu stranu Jordana – na mjesto gdje je prije Ivan krstio. I osta ondje.	40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
41 A mnogi dođoše k njemu i rekoše mu: »Ivan doduše ne učini nijednog znamenja, ali se sve obistinilo što je rekao o ovome.«	41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»
42 Mnogi ondje povjerovaše u njega.	42 І увірували у нього численні.