Evanđelje po Mateju 22

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Isus im ponovno prozbori u prispodobama:	1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2 »Kraljevstvo je nebesko kao kad neki kralj pripravi svadbu sinu svomu.	2 «Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3 Posla sluge da pozovu uzvanike na svadbu. No oni ne htjedoše doći.	3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4 Opet posla druge sluge govoreći: ‘Recite uzvanicima: Evo, objed sam ugotovio. Junci su moji i tovljenici poklani i sve pripravljeno. Dođite na svadbu!’«	4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5 »Ali oni ne mareći odoše – jedan na svoju njivu, drugi za svojom trgovinom.	5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6 Ostali uhvate njegove sluge, zlostave ih i ubiju.	6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7 Nato se kralj razgnjevi, posla svoju vojsku i pogubi one ubojice, a grad im spali.«	7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8 »Tada kaže slugama: ‘Svadba je, evo, pripravljena, ali uzvanici ne bijahu dostojni.	8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
9 Pođite stoga na raskrižja i koga god nađete, pozovite na svadbu!’«	9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10 »Sluge iziđoše na putove i sabraše sve koje nađoše – i zle i dobre. I svadbena se dvorana napuni gostiju.	10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11 Kad kralj uđe pogledati goste, spazi ondje čovjeka koji ne bijaše odjeven u svadbeno ruho.	11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
12 Kaže mu: ‘Prijatelju, kako si ovamo ušao bez svadbenoga ruha?’ A on zanijemi.	12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13 Tada kralj reče poslužiteljima: ‘Svežite mu ruke i noge i bacite ga van u tamu, gdje će biti plač i škrgut zubi.’	13 Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14 Doista, mnogo je zvanih, malo izabranih.«	14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.»
15 Tada farizeji odoše i održaše vijeće kako da Isusa uhvate u riječi.	15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
16 Pošalju k njemu svoje učenike s herodovcima da ga upitaju: »Učitelju! Znamo da si istinit te po istini putu Božjem učiš i ne mariš tko je tko jer nisi pristran.	16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. «Учителю», — кажуть ті, — «ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
17 Reci nam, dakle, što ti se čini: je li dopušteno dati porez caru ili nije?«	17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?»
18 Znajući njihovu opakost, reče Isus: »Zašto me iskušavate, licemjeri?	18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: «Чого мене спокушаєте, лицеміри?
19 Pokažite mi porezni novac!« Pružiše mu denar.	19 Покажіть мені гріш податковий.» Ті принесли йому динарій.
20 On ih upita: »Čija je ovo slika i natpis?«	20 Він спитав їх: «Чий це образ і напис?»
21 Odgovore: »Carev.« Kaže im: »Podajte dakle caru carevo, a Bogu Božje.«	21 Відповідають йому: «Кесарів.» Тоді він до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.»
22 Čuvši to, zadive se pa ga ostave i odu.	22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
23 Toga dana pristupiše k njemu saduceji, koji vele da nema uskrsnuća, i upitaše ga:	23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
24 »Učitelju, Mojsije reče: Umre li tko bez djece, neka se njegov brat oženi njegovom ženom te podigne porod bratu svomu.	24 «Учителю», — кажуть, — «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
25 Bijahu tako u nas sedmorica braće. Prvi se oženi i umrije bez poroda ostavivši ženu svom bratu.	25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
26 Tako i drugi i treći, sve do sedmoga.	26 Так само і другий і третій аж до сьомого.
27 A nakon svih umrije i žena.	27 Нарешті, після всіх померла й жінка.
28 Kojemu će dakle od te sedmorice biti žena o uskrsnuću? Jer sva su je sedmorica imala.«	28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.»
29 Odgovori im Isus: »U zabludi ste jer ne razumijete Pisama ni sile Božje.	29 Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
30 Ta o uskrsnuću niti se žene niti udaju, nego su kao anđeli na nebu.	30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 A što se tiče uskrsnuća mrtvih, zar niste čitali što vam reče Bog:	31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
32 Ja sam Bog Abrahamov, Bog Izakov i Bog Jakovljev? Nije on Bog mrtvih, nego živih!«	32 Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!»
33 Čuvši to, mnoštvo osta zaneseno njegovim naukom.	33 І чувши це народ, дивувався його навчанню.
34 A kad su farizeji čuli kako ušutka saduceje, okupiše se,	34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
35 a jedan od njih, zakonoznanac, da ga iskuša, upita:	35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
36 »Učitelju, koja ja zapovijed najveća u Zakonu?«	36 «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?»
37 A on mu reče: »Ljubi Gospodina Boga svojega svim srcem svojim, i svom dušom svojom, i svim umom svojim.	37 Він же сказав до нього: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
38 To je najveća i prva zapovijed.	38 це найбільша й найперша заповідь.
39 Druga, ovoj slična: Ljubi svoga bližnjega kao sebe samoga.	39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 O tim dvjema zapovijedima visi sav Zakon i Proroci.«	40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.»
41 Kad se farizeji skupiše, upita ih Isus:	41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42 »Što mislite o Kristu? Čiji je on sin?« Kažu mu: »Davidov.«	42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Кажуть йому: «Давидів.»
43 A on će njima: »Kako ga onda David u Duhu naziva Gospodinom, kad veli:	43 Він до них мовить: «Як же Давид у надхненні називає його Господом,
44 Reče Gospod Gospodinu mojemu: ‘Sjedi mi zdesna dok ne položim neprijatelje tvoje za podnožje nogama tvojim?’	44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45 Ako ga dakle David naziva Gospodinom, kako mu je sin?«	45 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
46 I nitko mu nije mogao odgovoriti ni riječi, niti se od toga dana tko usudio upitati ga bilo što.