Йова 9

Біблія	LA SACRA BIBBIA
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Giobbe prese la parola e disse:
2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?	2 "Certo, so che è così; come può un uomo essere giusto davanti a Dio?
3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.	3 Se uno volesse disputare con lui, non gli risponderebbe una volta su mille.
4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?	4 Chi, saggio di mente e potente per la forza, gli si è opposto ed è rimasto illeso?
5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.	5 Egli sposta le montagne senza che se ne avvedano e le sconvolge nella sua collera.
6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.	6 Egli scuote la terra dal suo posto e le sue colonne vacillano.
7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.	7 Ordina al sole di non sorgere e mette un sigillo alle stelle.
8 Він небеса нап’яв, сам він; | він ходить по морських висотах.	8 Egli da solo dispiega i cieli e cammina sulle onde del mare.
9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.	9 Egli forma l'Orsa e l'Orione, le Pleiadi e le Costellazioni del sud.
10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!	10 Compie prodigi insondabili e meraviglie senza numero.
11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.	11 Ecco, mi passa vicino e non lo vedo, se ne va, e di lui non mi accorgo.
12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?	12 Se rapisce qualcosa, chi lo può impedire? Chi può dirgli: "Che cosa fai?".
13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!	13 Dio non ritira la sua collera, sotto di lui si curvano le legioni di Raab.
14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?	14 Tanto meno potrei io rispondergli o scegliere argomenti contro di lui.
15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.	15 Anche se avessi ragione non riceverei risposta, dovrei chiedere grazia al mio avversario.
16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.	16 Anche se rispondesse al mio appello, non crederei che ha ascoltato la mia voce,
17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, —	17 lui, che mi schiaccia nell'uragano e moltiplica senza ragione le mie ferite.
18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.	18 Non mi lascia riprendere fiato, anzi mi sazia di amarezze.
19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?	19 Se si tratta di forza, è lui il vigoroso; se si tratta di giudizio, chi lo farà comparire?
20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об’явлю себе невинним, мене обвинуватять.	20 Anche se fossi innocente, il mio parlare mi condannerebbe; se fossi giusto, mi dichiarerebbe perverso.
21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.	21 Sono innocente? Non lo so neppure io; detesto la mia vita.
22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.	22 Però è lo stesso, ve lo assicuro, egli fa perire l'innocente e il reo!
23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.	23 Se una calamità miete vittime in un istante, egli se ne ride della disgrazia degl'innocenti.
24 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.	24 Lascia la terra nel potere dei malvagi, egli vela il volto dei suoi governanti. Se non è lui, chi dunque può essere?
25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.	25 I miei giorni passano più veloci di un corriere, fuggono senza gustare felicità.
26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.	26 Scorrono veloci come barche di giunco, come aquila che piomba sulla preda.
27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! —	27 Se dico: "Voglio dimenticare la mia afflizione, cambiare il mio volto ed essere lieto",
28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.	28 mi spavento per tutte le sofferenze; e poi so che tu non mi assolverai.
29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?	29 Se sono colpevole, perché affaticarmi invano?
30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,	30 Anche se mi lavassi con la neve e pulissi le mie mani con la potassa,
31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.	31 tu mi tufferesti nel fango e le mie vesti mi avrebbero in orrore.
32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!	32 Egli, infatti, non è un uomo come me, cui possa replicare, e che insieme compariamo in giudizio.
33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,	33 Non c'è un giudice tra noi che ponga la mano su noi due,
	34 che allontani da me la sua verga, in modo che il suo terrore non mi spaventi.
35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»	35 Allora potrei parlare senza temerlo; poiché non è così, sono solo con me stesso.