Йова 32

¹ Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,

² тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.

³ На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.

⁴ Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.

⁵ Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,

⁶ От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.

⁷ Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!

⁸ То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.

⁹ Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.

¹⁰ Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!

¹¹ Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,

¹² я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.

¹³ Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!

¹⁴ Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.

¹⁵ Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.

¹⁶ І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —

¹⁷ то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.

¹⁸ Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.

¹⁹ Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.

²⁰ Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.

²¹ Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;

²² лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»