Йова 16

¹ Заговорив Іов і мовив:

² «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!

³ Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?

⁴ Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою

⁵ та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.

⁶ Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.

⁷ Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.

⁸ Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.

⁹ Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,

¹⁰ роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.

¹¹ Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.

¹² Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.

¹³ Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.

¹⁴ Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.

¹⁵ Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.

¹⁶ Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —

¹⁷ хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!

¹⁸ Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.

¹⁹ Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.

²⁰ Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.

²¹ О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!

²² Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»