Йова 41

¹ «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.

² Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?

³ Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.

⁴ Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.

⁵ Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?

⁶ Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!

⁷ Спина його — щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.

⁸ Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.

⁹ Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.

¹⁰ Чхне він — аж заблисне, | очі у нього, немов вії світанку,

¹¹ З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.

¹² З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.

¹³ Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум’я виходить!

¹⁴ У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.

¹⁵ М’язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, — не подаються.

¹⁶ Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!

¹⁷ Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.

¹⁸ Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.

¹⁹ Залізо йому — солома, | мідь — дерево трухляве.

²⁰ Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі — то йому полова.

²¹ Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!

²² Під ним — черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.

²³ Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.

²⁴ По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.

²⁵ Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.

²⁶ Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»