Йова 29

Біблія	BIBLIA
1 І повів Іов далі свою мову і сказав:	1 Job continuó pronunciando su discurso y dijo:
2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,	2 ¡Quién me hiciera volver a los meses de antaño, aquellos días en que Dios me guardaba,
3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!	3 cuando su lámpara brillaba sobre mi cabeza, y yo a su luz por las tinieblas caminaba;
4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,	4 como era yo en los días de mi otoño, cuando vallaba Dios mi tienda,
5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;	5 cuando Sadday estaba aún conmigo, y en torno mío mis muchachos,
6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!	6 cuando mis pies se bañaban en manteca, y regatos de aceite destilaba la roca!
7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,	7 Si yo salía a la puerta que domina la ciudad y mi asiento en la plaza colocaba,
8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.	8 se retiraban los jóvenes al verme, y los viejos se levantaban y quedaban en pie.
9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.	9 Los notables cortaban sus palabras y ponían la mano en su boca.
10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.	10 La voz de los jefes se ahogaba, su lengua se pegaba al paladar.
11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.	11 Oído que lo oía me llamaba feliz, ojo que lo veía se hacía mi testigo.
12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.	12 Pues yo libraba al pobre que clamaba, y al huérfano que no tenía valedor.
13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.	13 La bendición del moribundo subía hacia mí, el corazón de la viuda yo alegraba.
14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.	14 Me había puesto la justicia, y ella me revestía, como manto y turbante, mi derecho.
15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!	15 Era yo los ojos del ciego y del cojo los pies.
16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.	16 Era el padre de los pobres, la causa del desconocido examinaba.
17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.	17 Quebraba los colmillos del inicuo, de entre sus dientes arrancaba su presa.
18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.	18 Y me decía: «Anciano moriré, como la arena aumentaré mis días.
19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.	19 Mi raíz está franca a las aguas, el rocío se posa de noche en mi ramaje.
20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.	20 Mi gloria será siempre nueva en mí, y en mi mano mi arco renovará su fuerza.
21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.	21 Me escuchaban ellos con expectación, callaban para oír mi consejo.
22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.	22 Después de hablar yo, no replicaban, y sobre ellos mi palabra caía gota a gota.
23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.	23 Me esperaban lo mismo que a la lluvia, abrían su boca como a lluvia tardía.
24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.	24 Si yo les sonreía, no querían creerlo, y la luz de mi rostro no dejaban perderse.
25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»	25 Les indicaba el camino y me ponía al frente, me asentaba como un rey en medio de su tropa, y por doquier les guiaba a mi gusto.