Матей 25

¹ «Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому.

² П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі.

³ Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою.

⁴ Мудрі ж узяли в посудинках оливу.

⁵ Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули.

⁶ Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч!

⁷ Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.

⁸ А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.

⁹ Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло — підіть краще до продавців та й купіть собі.

¹⁰ І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері.

¹¹ Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!

¹² А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.

¹³ Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.

¹⁴ І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.

¹⁵ Одному він дав п’ять талантів, другому — два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав.

¹⁶ Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів.

¹⁷ Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.

¹⁸ А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.

¹⁹ По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.

²⁰ Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, — каже, — ти мені дав п’ять талантів, — ось я придбав других п’ять талантів.

²¹ Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.

²² Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав.

²³ Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.

²⁴ Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.

²⁵ Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він — маєш твоє.

²⁶ Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.

²⁷ Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.

²⁸ Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.

²⁹ Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.

³⁰ А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.

³¹ Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави.

³² І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;

³³ і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.

³⁴ Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.

³⁵ Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли;

³⁶ нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.

³⁷ Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?

³⁸ Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?

³⁹ Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?

⁴⁰ А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили.

⁴¹ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його;

⁴² бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли;

⁴³ був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене.

⁴⁴ Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?

⁴⁵ А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших — мені також ви того не зробили.

⁴⁶ І підуть ті на вічну кару, а праведники — на життя вічне.»