Сирах 1

¹ Всяка премудрість — від Господа, з ним же вона і повіки.

² В морі пісочки, краплі дощу і вічности днини — хто порахує?

³ Висоти небесні, земну широчінь і глибини безодні — хто дослідить?

⁴ Перед усіма речами створено мудрість, і розважливий розум — від віку.

⁵ Джерело мудрости — слово Боже у вишніх, а дороги її — заповіді відвічні.

⁶ Корінь мудрости — кому він відкрився? І наміри її потаємні — хто про них знає?

⁷ Спізнання мудрости — кому об’явилось? І хто її досвід збагнув багатющий?

⁸ Єдиний мудрий, страшний вельми, що возсідає на престолі своєму.

⁹ Господь сам утворив її, і уздрів, і перелічив її, і розлив її над усіма ділами своїми,

¹⁰ над усяким тілом, із щедроти своєї, та й надав її тим, які люблять його.

¹¹ Страх Господній — то слава й честь, веселощі й вінок раювання.

¹² Страх Господній звеселює серце й радощі дає, втіху та довголіття.

¹³ Хто страхається Господа, блаженним стане наостанку, і в день кінця свого — благословенним.

¹⁴ Початок мудрости — боятися Господа, і створено її в лоні з вірними разом.

¹⁵ Вона між людьми звила гніздо, вічну основу, і до сімей-поколінь його довірлива буде.

¹⁶ Повнота мудрости — страхатися Господа: вона упоює їх плодами своїми;

¹⁷ цілу їхню хату сповнює бажаним, і засіки їхні — плодами своїми.

¹⁸ Вінець мудрости — острах Господній, від нього квітне мир і здоров’я благодайне.

¹⁹ І уздрів Господь, і перелічив її, дощем ізлив знання і розважливий розум; підвищив славу тих, що посідають її.

²⁰ Корінь мудрости — страхатися Господа, тож віття її — довголіття.

²¹ Острах Господній гріхи віддалює; хто в ньому перебуває, той гнів відвертає.

²² Несправедливого гнів — невиправдальний, бо в запалі його гніву — його погибель.

²³ До пори-часу довготерпеливий терпить, але наприкінці радощів він зазнає;

²⁴ сам він дочасу свої слова ховатиме, його ж розум посвідчать уста численних.

²⁵ У скарбниці мудрости — приповідки, повні знання; для грішника ж побожність — осоружна.

²⁶ Прагнеш мудрости? Дотримуй заповіді, і Господь тобі її щедро надасть.

²⁷ Бо мудрість і повчальність — острах Господній: вірність та лагідність йому довподоби.

²⁸ Не будь нечуйним супроти остраху Господнього і не приступай до нього з серцем подвійним

³⁰ Не зносься вгору, щоб не впасти й не збезчестити душі своєї, бо Господь твої тайни відкриє й додолу кине тебе серед громади, — бо не причастивсь єси до остраху Господнього, і серце твоє облудне.