Матей 16

¹ І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба.

² А він у відповідь сказав їм: «Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо;

³ а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати?

⁴ Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони.» І покинув їх і пішов звідти.

⁵ Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба.

⁶ Ісус сказав їм: «Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.»

⁷ Вони ж перемовлялись між собою і говорили: «Бо ми не взяли хліба.»

⁸ Помітив це Ісус і каже: «Чого перемовляєтесь між: собою, маловіри, — тому, що не взяли хліба?

⁹ І досі не збагнули? Чи ж ви не пам’ятаєте п’ятьох хлібів для п’ятьох тисяч, — а скільки ви кошів зібрали?

¹⁰ Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, — а скільки ви кошів зібрали?

¹¹ Тож як же не розумієте, що я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?»

¹² Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

¹³ Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?»

¹⁴ Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.»

¹⁵ «На вашу ж думку», — до них каже, — «хто я?»

¹⁶ Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти — Христос, Бога живого син.»

¹⁷ У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.

¹⁸ Тож і я тобі заявляю, що ти — Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.

¹⁹ Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.»

²⁰ Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він — Христос.

²¹ З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

²² Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!»

²³ Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.»

²⁴ Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.

²⁵ Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде.

²⁶ Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?

²⁷ Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами.

²⁸ Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві.»