Матей 21

¹ А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,

² сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене.

³ А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.»

⁴ Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:

⁵ «Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.»

⁶ Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:

⁷ привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.

⁸ Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.

⁹ Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!»

¹⁰ І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це такий?»

¹¹ Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.»

¹² Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,

¹³ і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.»

¹⁴ І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.

¹⁵ Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: «Осанна Синові Давида!» — обурилися

¹⁶ і мовили до нього: «Чуєш, що оці кажуть?» А Ісус відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.»

¹⁷ І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.

¹⁸ Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.

¹⁹ Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!» І негайно же смоковниця всохла.

²⁰ Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»

²¹ Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.

²² І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.»

²³ А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?»

²⁴ Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.

²⁵ Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?

²⁶ А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.»

²⁷ Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.

²⁸ Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.

²⁹ Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.

³⁰ Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.

³¹ Котрий з двох учинив волю батька?» — «Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.

³² Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.

³³ Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.

³⁴ Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.

³⁵ А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.

³⁶ Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.

³⁷ Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

³⁸ Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.

³⁹ І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.

⁴⁰ Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?»

⁴¹ «Лютих люто вигубить», — відповіли йому, — «а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.»

⁴² Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

⁴³ Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.

⁴⁴ Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.» —

⁴⁵ Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.

⁴⁶ І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.