Суддів 1

¹ По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: «Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?»

² І сказав Господь: «Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.»

³ Юда й сказав своєму братові Симеонові: «Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.» І пішов Симеон разом з ним.

⁴ Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.

⁵ Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.

⁶ Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.

⁷ Сказав тоді Адонівезек: «Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!» І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.

⁸ І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.

⁹ Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір’ях.

¹⁰ Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.

¹¹ А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.

¹² І обіцяв тоді Калев: «Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.»

¹³ І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.

¹⁴ А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; «Що тобі?»

¹⁵ А та до нього: «Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.

¹⁶ Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.

¹⁷ Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.

¹⁸ Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.

¹⁹ Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.

²⁰ І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.

²¹ Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.

²² Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;

²³ бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,

²⁴ побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому „Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.“

²⁵ І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.

²⁶ Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.

²⁷ Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.

²⁸ Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.

²⁹ Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.

³⁰ Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.

³¹ Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,

³² і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.

³³ Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.

³⁴ Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.

³⁵ І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.

³⁶ Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору.