Лука 1

¹ Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

² як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

³ вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

⁴ щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

⁵ Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета.

⁶ Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

⁷ Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

⁸ І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

⁹ згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

¹⁰ А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

¹¹ Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

¹² Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

¹³ Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан.

¹⁴ І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

¹⁵ бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

¹⁶ і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

¹⁷ І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.»

¹⁸ Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.»

¹⁹ Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

²⁰ І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.

²¹ Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

²² Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

²³ А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

²⁴ Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи:

²⁵ «Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.»

²⁶ Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет,

²⁷ до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія.

²⁸ Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.»

²⁹ Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

³⁰ Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

³¹ Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус.

³² Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

³³ і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.»

³⁴ А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?»

³⁵ Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

³⁶ Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

³⁷ нічого бо немає неможливого в Бога.»

³⁸ Тоді Марія сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.

³⁹ Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

⁴⁰ Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

⁴¹ І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

⁴² і викликнула голосом сильним: «Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

⁴³ І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

⁴⁴ Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

⁴⁵ Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.»

⁴⁶ І мовила Марія: «Величає душа моя Господа

⁴⁷ і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸ бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

⁴⁹ Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім’я.

⁵⁰ Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

⁵¹ Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

⁵² Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

⁵³ наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

⁵⁴ Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

⁵⁵ як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.»

⁵⁶ Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

⁵⁷ Тими часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

⁵⁸ Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

⁵⁹ Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарія;

⁶⁰ його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде Йоан.»

⁶¹ Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.»

⁶² І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

⁶³ І попросивши табличку, він написав: «Йоан — його ім’я.» Всі тому дивувались.

⁶⁴ Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога.

⁶⁵ І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

⁶⁶ Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: «Що воно з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним.

⁶⁷ А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

⁶⁸ «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

⁶⁹ і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

⁷⁰ як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

⁷¹ що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

⁷² що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

⁷³ клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

⁷⁴ що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

⁷⁵ у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

⁷⁶ А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

⁷⁷ дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

⁷⁸ завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

⁷⁹ щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.»

⁸⁰ Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.