Premier livre des Maccabées 12

JERUSALEM	Біблія
1 Jonathan, voyant que les circonstances lui étaient favorables, choisit des hommes qu'ilenvoya à Rome pour confirmer et renouveler l'amitié avec les Romains.	1 І побачивши, що час був сприятливий, Йонатан вибрав мужів і послав їх у Рим, щоб затвердити й відновити з римлянами дружбу.
2 Aux Spartiates et en d'autres lieux il envoya des lettres dans le même sens.	2 Так само й до спартанців і в інші місця вислав листи в тій же справі.
3 Ils se rendirent donc à Rome, entrèrent au Sénat et dirent: "Jonathan le grand prêtre et lanation des Juifs nous ont envoyés renouveler l'amitié et l'alliance avec eux telles qu'elles étaient auparavant."	3 Пустились ті в дорогу до Риму і, виступивши перед Радою, сказали: «Йонатан первосвященик та юдейський народ прислали нас, щоб відновити дружбу й союз із вами, як то було перше.»
4 Le Sénat leur donna des lettres pour les autorités de chaque pays, recommandant de lesacheminer en paix jusqu'au pays de Juda.	4 І римляни дали їм листа до влади в кожній країні, щоб ті провели їх мирно в Юдею.
5 Voici la copie de la lettre que Jonathan écrivit aux Spartiates:	5 Ось відпис листів, що Йонатан був написав до спартанців:
6 "Jonathan, grand prêtre, le sénat de la nation, les prêtres et le reste du peuple des Juifs auxSpartiates leurs frères, salut!	6 «Йонатан первосвященик, народна Рада, священики й увесь юдейський народ братам спартанцям, привіт!
7 Déjà au temps passé, une lettre fut envoyée au grand prêtre Onias de la part d'Areios quirégnait parmi vous, attestant que vous êtes nos frères, comme le montre la copie ci-dessous.	7 Уже в минулому Онія, первосвященик, одержав був листи від Арія, що царював над вами, в яких писалося, що ви брати наші, як про це свідчить залучений тут відпис.
8 Onias reçut avec honneur l'homme qui était envoyé et prit la lettre, qui traitait clairementd'alliance et d'amitié.	8 Онія прийняв вашого посла з пошаною й узяв від нього листа, в якому говорилося про союз і дружбу.
9 Pour nous, quoique nous n'en ayons pas besoin, ayant pour consolation les saints livres quisont en nos mains,	9 Хоч ми його й не потребуємо, бо маємо втіху — святі книги, що в руках наших, —
10 nous avons essayé d'envoyer renouveler la fraternité et l'amitié qui nous lient à vous afinque nous ne devenions pas des étrangers pour vous, car bien des années se sont écoulées depuis que vous nousavez envoyé une missive.	10 нам усе ж таки приємно спробувати відновити братерство й дружбу з вами, щоб не зробитись вам чужими, багато бо часу упливло, відколи ви до нас писали.
11 Quant à nous, nous ne cessons pas, en toute occasion, de faire mémoire de vous aux fêteset aux autres jours fériés, dans les sacrifices que nous offrons et dans nos prières, comme il est juste etconvenable de se souvenir de ses frères.	11 Ми ввесь час вас згадуємо, безнастанно, чи то на свята, чи при будь-яких інших святкових нагодах, коли приносимо жертви, чи у молитвах наших, як воно личить і годиться про братів пам’ятати.
12 Nous nous réjouissons de votre gloire.	12 Ми раді вашій славі.
13 Mais pour nous, tribulations et guerres se sont multipliées et les rois nos voisins nous ontcombattus.	13 На нас же налягло з усіх сторін багато злиднів і воєн багато; усі бо навколишні царі на нас воювали.
14 Nous n'avons pas voulu vous être à charge à propos de ces guerres, ni à nos autres alliés etamis,	14 Ми не хотіли під час тих воєн ні вам, ні іншим нашим союзникам та друзям надокучати,
15 car du Ciel nous vient un secours qui nous sauve. Aussi avons-nous été arrachés à nosennemis, et ceux-ci ont été humiliés.	15 бо маємо з неба допомогу й були врятовані від наших ворогів, які були принижені.
16 Nous avons donc choisi Nouménios, fils d'Antiochos, et Antipater, fils de Jason, et nous lesavons envoyés aux Romains pour renouveler l'amitié et l'alliance qui nous unissaient à eux auparavant.	16 Тому ми й вибрали Нуменія, сина Антіоха, й Антипатра, сина Ясона, і вислали їх до римлян, щоб відновити з ними дружбу й союз, який мали ми з ними перше.
17 Nous leur avons mandé d'aller aussi chez vous, de vous saluer et de vous remettre notrelettre concernant le renouvellement de notre fraternité.	17 Ми звеліли й до вас завернути, привітати вас і доручити вам нашого листа про віднову нашого братерства.
18 Et maintenant vous ferez bien de nous répondre à ce sujet."	18 Ви, отже, зробите гаразд, коли дасте нам відповідь у цій справі.»
19 Voici la copie de la lettre qu'on avait envoyée à Onias:	19 А ось відпис листа, що спартанці вислали Онії:
20 "Areios, roi des Spartiates, à Onias, grand prêtre, salut.	20 «Арій, цар спартанський, Онії, великому первосвященикові, привіт!
21 Il a été trouvé dans un récit au sujet des Spartiates et des Juifs qu'ils sont frères et qu'ilssont de la race d'Abraham.	21 В якімсь письмі про спартанців та про юдеїв знайшлося, що вони брати та з роду Авраама.
22 Maintenant que nous savons cela, vous ferez bien de nous écrire au sujet de votreprospérité.	22 І от тепер, тому що ми це знаємо, ви добре зробите, якщо нам напишете, як вам ідеться;
23 Quant à nous, nous vous écrivons: Vos troupeaux et vos biens sont à nous et les nôtres sontà vous. En conséquence nous ordonnons qu'on vous apporte un message en ce sens."	23 а щодо нас, то ми вам відписуємо: Худоба ваша й ваше майно — наші, так само як усе наше — ваше. Даємо, отже, наказ, щоб вас про те повідомили.»
24 Jonathan apprit que les généraux de Démétrius étaient revenus avec une armée plusnombreuse qu'auparavant pour lui faire la guerre.	24 Довідався Йонатан, що начальники Димитрія повернулися з більшим військом, ніж перше, щоб воювати проти нього,
25 Il partit de Jérusalem et se porta à leur rencontre dans le pays de Hamath, car il ne leurdonna pas le loisir d'entrer dans son territoire.	25 і виступив з Єрусалиму й пішов проти них в Амафітін-край, не дав бо їм часу вступити у край свій.
26 Il envoya des espions dans leur camp; ceux-ci revinrent et lui annoncèrent qu'ils étaientdisposés à tomber, la nuit, sur les Juifs.	26 Він вислав розвідувачів у їхній табір, які, повернувшись, оповіли йому, що сирійці готові напасти вночі на юдеїв.
27 Au coucher du soleil, Jonathan ordonna aux siens de veiller et d'avoir les armes sous lamain pour être prêts au combat toute la nuit, et disposa des avant-postes tout autour du camp.	27 Тому, коли зайшло сонце, Йонатан звелів своїм бути напоготові й зі зброєю в руках усю ніч сподіватися бою, і розставив передові чати навколо табору.
28 A la nouvelle que Jonathan et les siens étaient prêts au combat, les ennemis eurent peur et,le coeur pénétré d'épouvante, allumèrent des feux dans leur camp et s'esquivèrent.	28 Почули вороги, що Йонатан із своїми приготувався до бою, і зо страху впали серцем і запалили вогонь у таборі в себе й відступили.
29 Mais Jonathan et sa troupe ne s'aperçurent de leur départ qu'au matin, car ils voyaientbriller les feux.	29 Та Йонатан зо своїми не знали того аж до ранку, бо бачили, що горів огонь.
30 Jonathan se mit à leur poursuite mais ne les atteignit pas, parce qu'ils avaient franchi lefleuve Eleuthère.	30 Аж потім кинувся Йонатан навздогінці за ними, та не встиг, бо ті перейшли вже Елевтер-річку.
31 Jonathan se tourna contre les Arabes appelés Zabadéens, les battit et s'empara de leursdépouilles,	31 Тоді Йонатан повернувсь проти арабів, що звуться завадеї, розбив їх, узяв з них здобич
32 puis, ayant levé le camp, il vint à Damas et parcourut toute la province.	32 і, знявши табір, пішов у Дамаск, пройшовши через цілу країну.
33 Quant à Simon, il était parti et avait marché jusqu'à Ascalon et aux places voisines. Il sedétourna sur Joppé et l'occupa.	33 Симон теж вирушив у похід і пройшов аж до Аскалону й до сусідніх твердинь, потім звернув на Яффу й заволодів нею,
34 Il avait appris en effet que les habitants voulaient livrer cette place forte aux partisans deDémétrius; il y plaça une garnison pour la garder.	34 бо почув, що мешканці хотіли були видати ту кріпость прибічникам Димитрія, тим і поставив там залогу для її охорони.
35 Une fois revenu, Jonathan réunit l'assemblée des anciens du peuple et décida avec euxd'édifier des forteresses en Judée,	35 Повернувшись назад, Йонатан скликав на збори старших народних і ухвалив з ними збудувати кріпості в Юдеї,
36 de surélever les murs de Jérusalem, de dresser une haute barrière entre la Citadelle et laville pour séparer celle-là de la ville et pour qu'elle fût isolée, afin que ses gens ne pussent ni acheter ni vendre.	36 підвищити мури єрусалимські й вивести високий мур між кріпостю та містом, щоб її від міста відділити, щоб стояла окремо, отже, щоб залога не могла нічого ні купити, ні продати.
37 Ils se réunirent pour rebâtir la ville: il était tombé une partie du mur du torrent qui est aulevant; il remit à neuf le quartier appelé Chaphénatha.	37 От і зібралися, щоб місто будувати, — аж ось частина муру коло рову, що була на сході, завалилась. Йонатан відновив дільницю, що зветься Хафената.
38 Quant à Simon, il rebâtit Adida dans le Bas-Pays, la fortifia et y déposa des portes muniesde verrous.	38 А Симон збудував Адіду на поділлю й укріпив її, додавши їй ворота з засувами.
39 Tryphon songeait à régner sur l'Asie, à ceindre le diadème et à mettre la main sur le roiAntiochus.	39 Тим часом Трифон намагався стати царем над Азією, покласти вінець собі на голову і простягнути руку на царя Антіоха,
40 Redoutant que Jonathan ne le laissât pas faire et qu'il ne lui fît au besoin la guerre, ilcherchait un biais pour l'appréhender et le faire périr; s'étant mis en mouvement, il vint à Bethsân.	40 але боявся, що Йонатан йому цього не дозволить, буде воювати проти нього. Тому й шукав, як би то його схопити та вбити. Він рушив у дорогу і прибув у Бетшан.
41 Jonathan sortit à sa rencontre avec 40.000 hommes choisis pour la bataille rangée, et vint àBethsân.	41 Йонатан із 40 000 добірних до бою мужів вийшов йому назустріч і теж прибув у Бетшан.
42 Tryphon, voyant qu'il était venu avec une armée nombreuse, se garda de mettre la main surlui.	42 Побачив Трифон, що той прибув з великим військом, і побоявся на нього простягнути руку,
43 Il le reçut même avec honneur, le recommanda à tous ses amis, lui fit des cadeaux etordonna à ses amis et à ses troupes de lui obéir comme à lui-même.	43 тому й прийняв його з честю, появив його всім своїм друзям, дав йому гостинців і наказав своїм друзям та військам слухатись його, немов себе самого,
44 Il dit à Jonathan: "Pourquoi as-tu fatigué tout ce peuple alors qu'il n'y a pas entre nousmenace de guerre?	44 та й сказав до Йонатана: «Навіщо ти томив народ цей? Таж війни нема між нами!
45 Renvoie-les donc chez eux, choisis-toi quelques hommes pour t'accompagner et viens avecmoi à Ptolémaïs. Je te livrerai cette ville ainsi que les autres forteresses, le reste des troupes et tous lesfonctionnaires, puis, prenant le chemin du retour, je m'en irai, car c'est dans ce but que je suis venu ici."	45 попусти їх додому, а для себе вибери кілька чоловік, щоб були при тобі, і йди зо мною у Птолемаїду. Я дам тобі її разом з іншими твердинями й рештою військ та всіма старшинами, а сам повернусь назад, бож тільки для того я й прибув сюди.»
46 Lui faisant confiance, Jonathan agit suivant ses dires: il renvoya ses troupes, quiregagnèrent le pays de Juda.	46 Повірив йому Йонатан і зробив так, як той сказав був: відпустив війська, що пішли собі в Юдею.
47 Il garda avec lui 3.000 hommes dont il détacha 2.000 en Galilée, et mille allèrent avec lui.	47 При собі лишив він 3000 чоловік, з яких 2000 залишив у Галилеї, а 1000 ходила з ним.
48 Lorsque Jonathan fut entré à Ptolémaïs, les Ptolémaïtes fermèrent les portes, se saisirent desa personne et passèrent tous ceux qui étaient entrés avec lui au fil de l'épée.	48 Скоро Йонатан увійшов у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули за ним браму, схопили його і вбили мечем тих, що ввійшли з ним.
49 Tryphon envoya des troupes et de la cavalerie en Galilée et dans la Grande Plaine pourexterminer tous les partisans de Jonathan.	49 Тоді Трифон послав війська й кінноту в Галилею та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що були з Йонатаном.
50 Ceux-ci comprirent qu'il avait été pris et qu'il était perdu comme ceux qui se trouvaientavec lui; ils s'encouragèrent les uns les autres et marchèrent en rangs serrés, prêts au combat.	50 Та ці, довідавшися, що його взято й убито разом з тими, які були при ньому, один одного підбадьорили та й густими лавами двигнулися, готові до бою.
51 Ceux qui les poursuivaient, voyant qu'ils luttaient pour leur vie, s'en retournèrent.	51 Як же побачили ті, які за ними гналися, що юдеям ідеться про життя, то відступили.
52 Ils arrivèrent tous sains et saufs au pays de Juda, pleurèrent Jonathan et ses compagnons etfurent en proie à une grande frayeur; tout Israël mena un grand deuil.	52 І тим робом прибули всі в мирі в Юдею й, сповнені страху, оплакували Йонатана й тих, що були при ньому; увесь Ізраїль плакав вельми.
53 Toutes les nations d'alentour cherchèrent à les exterminer: "Ils n'ont pas de chef, disaient-ils, ni d'aide, il est temps de les attraper et nous effacerons leur souvenir du milieu des hommes."	53 Усі народи навколо намагалися їх стерти з лиця землі; вони казали: «Нема в них ні начальника, ні помічника; ходім лишень на них війною й зітрімо з-поміж людей пам’ять про них.»