| 1 Il leur disait aussi une parabole, pour leur montrer qu'il faut toujours prier, et ne pas se lasser. | 1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. |
| 2 Il y avait, dit-il, dans une ville, un juge qui ne craignait pas Dieu et ne se souciait pas des hommes. | 2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. |
| 3 Il y avait aussi, dans cette ville, une veuve qui venait auprès de lui, disant : Fais-moi justice de mon adversaire. | 3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника! |
| 4 Et il refusait pendant longtemps ; mais ensuite il dit en lui-même : Quoique je ne craigne pas Dieu, et que je ne me soucie pas des hommes, | 4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, |
| 5 néanmoins, parce que cette veuve m'importune, je lui ferai justice, de peur qu'à la fin elle n'en vienne à me frapper. | 5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.» |
| 6 Le Seigneur ajouta : Entendez ce que dit ce juge d'iniquité. | 6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже! |
| 7 Et Dieu ne ferait pas justice à ses élus, qui crient à lui jour et nuit, et il tarderait à les secourir ? | 7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них |
| 8 Je vous le dis, il leur fera promptement justice. Mais lorsque le Fils de l'homme viendra, pensez-vous qu'il trouve (-ra) la foi sur la terre ? | 8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру» |
| 9 Il dit aussi cette parabole à quelques-uns qui se confiaient en eux-mêmes, comme étant justes, et qui méprisaient les autres : | 9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу |
| 10 Deux hommes montèrent au temple pour prier ; l'un était pharisien, et l'autre publicain. | 10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар. |
| 11 Le pharisien, se tenant debout, priait ainsi en lui-même : O Dieu, je vous rends grâces de ce que je ne suis pas comme le reste des hommes, qui sont voleurs, injustes, adultères, ni même comme ce publicain. | 11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. |
| 12 Je jeûne deux fois la semaine, je donne la dîme de tout ce que je possède. | 12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. |
| 13 Et le publicain, se tenant éloigné, n'osait pas même lever les yeux au ciel ; mais il frappait sa poitrine, en disant : O Dieu, ayez pitié de moi, qui suis un pécheur. | 13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним! |
| 14 Je vous le dis, celui-ci descendit dans sa maison justifié, plutôt que l'autre ; car quiconque s'élève sera humilié, et quiconque s'humilie sera élevé. | 14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.» |
| 15 On lui amenait aussi de petits enfants, afin qu'il les touchât ; mais les disciples, voyant cela, les repoussaient. | 15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. |
| 16 Mais Jésus, les appelant, dit : Laissez venir à moi les petits enfants, et ne les en empêchez pas ; car le royaume de Dieu est à ceux qui leur ressemblent. | 16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже. |
| 17 En vérité, je vous le dis, quiconque ne recevra pas le royaume de Dieu comme un enfant, n'y entrera pas. | 17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.» |
| 18 Un chef de synagogue l'interrogea, en disant : Bon maître, que ferai-je pour posséder la vie éternelle ?line Jésus lui dit : Pourquoi m'appelles-tu bon ? Nul n'est bon, si ce n'est Dieu seul. | 18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне» |
| 19 Jésus lui dit: Pourquoi M'appelles-tu bon? Nul n'est bon, si ce n'est Dieu seul. | 19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог. |
| 20 Tu connais les commandements : Tu ne tueras pas ; tu ne commettras pas d'adultère ; tu ne déroberas pas ; tu ne porteras pas de faux témoignage ; honore ton père et ta mère. | 20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.» |
| 21 Il répondit : J'ai observé toutes ces choses depuis ma jeunesse. | 21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.» |
| 22 Ayant entendu cela, Jésus lui dit : Il te manque encore une chose : vends tout ce que tu as, et donne-le aux pauvres, et tu auras un trésor dans le ciel ; puis viens, et suis-moi. | 22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.» |
| 23 Mais lui, ayant entendu ces paroles, fut attristé ; car il était très riche. | 23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. |
| 24 Et Jésus, voyant qu'il était devenu triste, dit : Qu'il sera difficile à ceux qui ont des richesses d'entrer dans le royaume de Dieu ! | 24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! |
| 25 Il est plus facile à un chameau de passer par le trou d'une aiguille, qu'à un riche d'entrer dans le royaume de Dieu. | 25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.» |
| 26 Et ceux qui l'écoutaient dirent : Qui peut donc être sauvé ? | 26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися» |
| 27 Il leur dit : Ce qui est impossible aux hommes est possible à Dieu. | 27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.» |
| 28 Alors Pierre dit : Voici que nous avons tout quitté, et que nous vous avons suivi. | 28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.» |
| 29 Il leur dit : En vérité, je vous le dis, personne ne quittera sa maison, ou ses parents, ou ses frères, ou sa femme, ou ses enfants, pour le royaume de Dieu, | 29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, |
| 30 qu'il ne reçoive beaucoup plus dans le temps présent, et, dans le siècle à venir, la vie éternelle. | 30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше |
| 31 Ensuite, Jésus prit à part les douze, et leur dit : Voici que nous montons à Jérusalem, et tout ce que a été écrit par les prophètes au sujet du Fils de l'homme s'accomplira. | 31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. |
| 32 Car il sera livré aux gentils, et on se moquera de lui, et on le flagellera, et on crachera sur lui ; | 32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, |
| 33 et après qu'on l'aura flagellé, on le fera mourir ; et le troisième jour il ressuscitera. | 33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.» |
| 34 Mais ils ne comprirent rien à cela ; ce langage leur était caché, et ils ne saisissaient pas ce que était dit. | 34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив. |
| 35 Or il arriva, comme il approchait de Jéricho, qu'un aveugle était assis au bord du chemin, demandant l'aumône. | 35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. |
| 36 Et entendant la foule passer, il demanda ce que c'était. | 36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. |
| 37 On lui dit que c'était Jésus de Nazareth qui passait. | 37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. |
| 38 Et il cria, en disant : Jésus, fils de David, ayez pitié de moi. | 38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» |
| 39 Et ceux qui marchaient en avant le reprenaient rudement pour qu'il se tût ; mais il criait encore plus : Fils de David, ayez pitié de moi. | 39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» |
| 40 Alors Jésus, s'arrêtant, ordonna qu'on le lui amenât. Et lorsqu'il se fut approché, il l'interrogea, | 40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав |
| 41 en disant : Que veux-tu que je te fasse ? Il répondit : Seigneur, que je voie. | 41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!» |
| 42 Et Jésus lui dit : Vois ; ta foi t'a sauvé. | 42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.» |
| 43 Et aussitôt il vit, et il le suivait, en glorifiant Dieu. Et tout le peuple, ayant vu cela, rendit gloire à Dieu. | 43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові. |
