Одкровення 9

¹ І п’ятий ангел посурмив, і я побачив зірку, що з неба впала на землю; і дано їй ключ від колодязя безодні;

² і вона відкрила колодязь безодні, і піднявся дим із колодязя, мов дим із печі великої; і затьмилося сонце і повітря від диму із колодязя.

³ А з диму вийшла сарана на землю і дано їй владу, як мають владу скорпіони на землі.

⁴ І сказано їй, щоб не шкодила траві земній, ні всякій зелені, ні всякому дереву, але тільки людям, що не мають печаті Бога на чолах своїх.

⁵ І дано їй, щоб не убивала їх, але щоб катувалися п’ять місяців; катування ж їх — як катування від скорпіона, коли вжалить чоловіка.

⁶ У ті дні шукатимуть люди смерть, та не знайдуть її; бажатимуть умерти, та втече смерть від них.

⁷ А виглядом сарани подібні до коней, приготованих на війну; на головах її — мов вінці, подібні до золота, лиця її, мов лиця людей;

⁸ мала волосся, мов волосся жінок, і зуби її, мов у левів були;

⁹ мала броні, мов броні з заліза, а звук від крил її, мов звук від колісниць із кіньми численними, що біжать на битву.

¹⁰ Мала хвости, ніби в скорпіонів, і жала; а в хвостах її — сила її: шкодити людям п’ять місяців.

¹¹ І мала над собою царя, ангела безодні: ім’я його по-єврейськи «Аввадон», а по-грецьки «Аполліон».

¹² Горе одно минуло. От, ідуть іще два горя після нього.

¹³ І шостий ангел посурмив, і я почув голос один від чотирьох рогів жертовника золотого, що перед Богом,

¹⁴ говорив до шостого ангела, який мав сурму: «Пусти чотирьох ангелів, що зв’язані при річці великій Ефраті.»

¹⁵ І випущено чотирьох ангелів, приготованих на годину і день і місяць і рік, щоб могли умертвити третину людей.

¹⁶ Число вояцтва кінноти — дві міріяди міріяд; і я чув число їх.

¹⁷ І я бачив коней у видінні і на них вершників, що мали броні вогнені і гіяцинтові і сірчані; голови коней — мов голови левів, а з рота виходив огонь і дим і сірка.

¹⁸ Трьома карами цими вбита була третина люду: огнем і димом і сіркою, що виходили з їх ротів.

¹⁹ Бо сила коней у роті їх заключена і в хвостах їх; а хвости їхні подібні до гадюк — маючи голови — і ними шкодять.

²⁰ А решта люду, котрі не побиті карами цими, не покаялися в ділах рук своїх, щоб не поклонялися демонам та ідолам золотим і срібним і мідним, і камінним і дерев’яним, які ані бачити не в силі, ані чути, ані ходити.

²¹ І не покаялися в убивствах своїх, ні в чарівництвах своїх, ні в розпустах своїх, ні в крадіжах своїх.