Римлян 7

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Хіба не знаєте, брати, — я тим говорю, які знають закон, — що закон панує над людиною, поки вона живе?	1 Know you not, brethren, (for I speak to them that know the law,) that the law hath dominion over a man, as long as it liveth?
2 Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.	2 For the woman that hath an husband, whilst her husband liveth is bound to the law. But if her husband be dead, she is loosed from the law of her husband.
3 Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.	3 Therefore, whilst her husband liveth, she shall be called an adulteress, if she be with another man: but if her husband be dead, she is delivered from the law of her husband; so that she is not an adulteress, if she be with another man.
4 Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.	4 Therefore, my brethren, you also are become dead to the law, by the body of Christ; that you may belong to another, who is risen again from the dead, that we may bring forth fruit to God.
5 Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.	5 For when we were in the flesh, the passions of sins, which were by the law, did work in our members, to bring forth fruit unto death.
6 Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.	6 But now we are loosed from the law of death, wherein we were detained; so that we should serve in newness of spirit, and not in the oldness of the letter.
7 Що ж скажемо? Що закон — гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»	7 What shall we say, then? Is the law sin? God forbid. But I do not know sin, but by the law; for I had not known concupiscence, if the law did not say: Thou shalt not covet.
8 Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх — мертвий.	8 But sin taking occasion by the commandment, wrought in me all manner of concupiscence. For without the law sin was dead.
9 І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,	9 And I lived some time without the law. But when the commandment came, sin revived,
10 а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.	10 And I died. And the commandment that was ordained to life, the same was found to be unto death to me.
11 Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.	11 For sin, taking occasion by the commandment, seduced me, and by it killed me.
12 Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.	12 Wherefore the law indeed is holy, and the commandment holy, and just, and good.
13 Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.	13 Was that then which is good, made death unto me? God forbid. But sin, that it may appear sin, by that which is good, wrought death in me; that sin, by the commandment, might become sinful above measure.
14 Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.	14 For we know that the law is spiritual; but I am carnal, sold under sin.
15 Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.	15 For that which I work, I understand not. For I do not that good which I will; but the evil which I hate, that I do.
16 Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.	16 If then I do that which I will not, I consent to the law, that it is good.
17 Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.	17 Now then it is no more I that do it, but sin that dwelleth in me.
18 Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні;	18 For I know that there dwelleth not in me, that is to say, in my flesh, that which is good. For to will, is present with me; but to accomplish that which is good, I find not.
19 бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.	19 For the good which I will, I do not; but the evil which I will not, that I do.
20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.	20 Now if I do that which I will not, it is no more I that do it, but sin that dwelleth in me.
21 Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;	21 I find then a law, that when I have a will to do good, evil is present with me.
22 мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,	22 For I am delighted with the law of God, according to the inward man:
23 але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.	23 But I see another law in my members, fighting against the law of my mind, and captivating me in the law of sin, that is in my members.
24 Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?	24 Unhappy man that I am, who shall deliver me from the body of this death?
25 Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом — законові гріха.	25 The grace of God, by Jesus Christ our Lord. Therefore, I myself, with the mind serve the law of God; but with the flesh, the law of sin.