Лука 20

Біблія	Biblia Tysiąclecia
1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами	1 Pewnego dnia, kiedy nauczał lud w świątyni i głosił Dobrą Nowinę, podeszli arcykapłani i uczeni w Piśmie wraz ze starszymi
2 і сказали так до нього «Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю»	2 i zapytali Go: Powiedz nam, jakim prawem to czynisz albo kto Ci dał tę władzę?
3 Він у відповідь сказав «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені	3 Odpowiedział im: Ja też zadam wam pytanie. Powiedzcie Mi:
4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей»	4 Czy chrzest Janowy pochodził z nieba, czy też od ludzi?
5 А вони так міркували в собі Якщо ми скажемо З неба, — він спитає Чому ж ви йому не повірили	5 Oni zastanawiali się i mówili między sobą: Jeśli powiemy: z nieba, zarzuci nam: Dlaczego nie uwierzyliście mu?
6 А як ми скажемо Від людей, — увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.	6 A jeśli powiemy: Od ludzi, cały lud nas ukamienuje, bo jest przekonany, że Jan był prorokiem.
7 І відповіли «Не знаємо, звідки (воно було).»	7 Odpowiedzieli więc, że nie wiedzą, skąd pochodził.
8 А Ісус сказав їм «То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.»	8 Wtedy Jezus im rzekł: To i Ja wam nie powiem, jakim prawem to czynię.
9 І він почав народові казати оцю притчу «Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.	9 I zaczął mówić do ludu tę przypowieść: Pewien człowiek założył winnicę, oddał ją w dzierżawę rolnikom i wyjechał na dłuższy czas.
10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.	10 W odpowiedniej porze wysłał sługę do rolników, aby mu oddali jego część z plonu winnicy. Lecz rolnicy obili go i odesłali z niczym.
11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.	11 Ponownie posłał drugiego sługę. Lecz i tego obili, znieważyli i odesłali z niczym.
12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.	12 Posłał jeszcze trzeciego; tego również pobili do krwi i wyrzucili.
13 Сказав тоді власник виноградника Що мені робити Послати хібащо мого улюбленого сина Може його пошанують	13 Wówczas rzekł pan winnicy: Co mam począć? Poślę mojego syna ukochanego, chyba go uszanują.
14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.	14 Lecz rolnicy, zobaczywszy go, naradzali się między sobą mówiąc: To jest dziedzic, zabijmy go, a dziedzictwo stanie się nasze.
15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника	15 I wyrzuciwszy go z winnicy, zabili. Co więc uczyni z nimi właściciel winnicy?
16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.» Почувши це, вони сказали «Нехай це не станеться!»	16 Przyjdzie i wytraci tych rolników, a winnicę da innym. Gdy to usłyszeli, zawołali: Nie, nigdy!
17 Ісус же глянув на них пильно й мовив «Що, отже, значить оце написане Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним	17 On zaś spojrzał na nich i rzekł: Cóż więc znaczy to słowo Pisma: Właśnie ten kamień, który odrzucili budujący, stał się głowicą węgła?
18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде — роздавить.»	18 Każdy, kto upadnie na ten kamień, rozbije się, a na kogo on spadnie, zmiażdży go.
19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.	19 W tej samej godzinie uczeni w Piśmie i arcykapłani chcieli koniecznie dostać Go w swoje ręce, lecz bali się ludu. Zrozumieli bowiem, że przeciwko nim skierował tę przypowieść.
20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.	20 Śledzili Go więc i nasłali na Niego szpiegów. Ci udawali pobożnych i mieli podchwycić Go w mowie, aby Go wydać zwierzchności i władzy namiestnika.
21 І ті спитали його «Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.	21 Zapytali Go więc: Nauczycielu, wiemy, że słusznie mówisz i uczysz, i nie masz względu na osobę, lecz drogi Bożej w prawdzie nauczasz.
22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні»	22 Czy wolno nam płacić podatek Cezarowi, czy nie?
23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них	23 On przejrzał ich podstęp i rzekł do nich:
24 «Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис» Ті відповіли «Кесарів.»	24 Pokażcie Mi denara. Czyj nosi obraz i napis? Odpowiedzieli: Cezara.
25 І він сказав їм «Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.»	25 Wówczas rzekł do nich: Oddajcie więc Cezarowi to, co należy do Cezara, a Bogu to, co należy do Boga.
26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.	26 I nie mogli podchwycić Go w żadnym słowie wobec ludu. Zmieszani Jego odpowiedzią, zamilkli.
27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили	27 Wówczas podeszło do Niego kilku saduceuszów, którzy twierdzą, że nie ma zmartwychwstania, i zagadnęli Go
28 й спитали його «Учителю, Мойсей приписав нам Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.	28 w ten sposób: Nauczycielu, Mojżesz tak nam przepisał: Jeśli umrze czyjś brat, który miał żonę, a był bezdzietny, niech jego brat weźmie wdowę i niech wzbudzi potomstwo swemu bratu.
29 Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.	29 Otóż było siedmiu braci. Pierwszy wziął żonę i umarł bezdzietnie.
30 Потім другий,	30 Wziął ją drugi,
31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.	31 a potem trzeci, i tak wszyscy pomarli, nie zostawiwszy dzieci.
32 Врешті, померла й жінка.	32 W końcu umarła ta kobieta.
33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.»	33 Przy zmartwychwstaniu więc którego z nich będzie żoną? Wszyscy siedmiu bowiem mieli ją za żonę.
34 Ісус відповів їм «Сини цього світу женяться і виходять заміж.	34 Jezus im odpowiedział: Dzieci tego świata żenią się i za mąż wychodzą.
35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;	35 Lecz ci, którzy uznani zostaną za godnych udziału w świecie przyszłym i w powstaniu z martwych, ani się żenić nie będą, ani za mąż wychodzić.
36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.	36 Już bowiem umrzeć nie mogą, gdyż są równi aniołom i są dziećmi Bożymi, będąc uczestnikami zmartwychwstania.
37 А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.	37 A że umarli zmartwychwstają, to i Mojżesz zaznaczył tam, gdzie jest mowa "O krzaku", gdy Pana nazywa Bogiem Abrahama, Bogiem Izaaka i Bogiem Jakuba.
38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.»	38 Bóg nie jest [Bogiem] umarłych, lecz żywych; wszyscy bowiem dla niego żyją.
39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили «Учителю, ти добре сказав.»	39 Na to rzekli niektórzy z uczonych w Piśmie: Nauczycielu, dobrześ powiedział,
40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати.	40 bo już o nic nie śmieli Go pytać.
41 І тоді він до них промовив «Як же це кажуть, що Христос син Давида	41 Natomiast On rzekł do nich: Jak można twierdzić, że Mesjasz jest synem Dawida?
42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить Господь сказав Владиці моєму Сиди праворуч мене,	42 Przecież sam Dawid mówi w Księdze Psalmów: Rzekł Pan do Pana mego: Siądź po prawicy mojej,
43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.	43 aż położę nieprzyjaciół Twoich jako podnóżek pod Twoje stopy.
44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином»	44 Dawid nazywa Go Panem: jak zatem może On być [tylko] jego synem?
45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням «Остерігайтеся книжників,	45 Gdy cały lud się przysłuchiwał, rzekł do swoich uczniów:
46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;	46 Strzeżcie się uczonych w Piśmie, którzy z upodobaniem chodzą w powłóczystych szatach, lubią pozdrowienia na rynku, pierwsze krzesła w synagogach i zaszczytne miejsca na ucztach.
47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.»	47 Objadają oni domy wdów i dla pozoru długo się modlą. Ci tym surowszy dostaną wyrok.