Матей 26

Torna indietro

Біблія	Menge Bibel
¹ Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:	¹ Als nun Jesus alle diese Reden beendet hatte, sagte er zu seinen Jüngern:
² «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.»	² »Ihr wißt, daß übermorgen das Passah stattfindet; da wird der Menschensohn zur Kreuzigung überliefert.«
³ Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,	³ Damals kamen die Hohenpriester und die Ältesten des Volkes im Palaste des Hohenpriesters namens Kaiphas zusammen
⁴ і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.	⁴ und berieten sich in der Absicht, Jesus mit List festzunehmen und zu töten.
	⁵ Dabei sagten sie aber: »Nur nicht während des Festes, damit keine Unruhen unter dem Volk entstehen!«
⁶ І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,	⁶ Als Jesus sich aber in Bethanien im Hause Simons des (einstmals) Aussätzigen befand,
⁷ підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.	⁷ trat eine Frau mit einem Alabastergefäß voll kostbaren Salböls an ihn heran und goß es ihm über das Haupt, während er bei Tische saß (bzw. lag).
⁸ Побачивши це учні, нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство?	⁸ Als die Jünger das sahen, wurden sie unwillig und sagten: »Wozu diese Verschwendung?
⁹ Це можна б було дорого продати й — дати бідним!»	⁹ Dieses (Salböl) hätte man doch teuer verkaufen und den Erlös den Armen geben können.«
¹⁰ Ісус зауважив це й сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.	¹⁰ Als Jesus es merkte, sagte er zu ihnen: »Warum macht ihr der Frau Vorwürfe? Sie hat ja doch ein gutes (oder: schönes) Werk an mir getan!
¹¹ Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.	¹¹ Denn die Armen habt ihr allezeit bei euch, mich aber habt ihr nicht allezeit.
¹² Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.	¹² Daß sie dieses Öl auf meinen Leib gegossen hat, das hat sie für mein Begräbnis getan.
¹³ Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.»	¹³ Wahrlich ich sage euch: Wo immer diese Heilsbotschaft in der ganzen Welt verkündet wird, da wird man auch von dem, was diese Frau getan hat, zum ehrenden Gedächtnis für sie erzählen.«
¹⁴ Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників	¹⁴ Hierauf ging einer von den Zwölfen namens Judas Iskariot zu den Hohenpriestern
¹⁵ і каже: «Що хочете мені дати, і я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків.	¹⁵ und sagte: »Was wollt ihr mir geben, daß ich ihn euch in die Hände liefere?« Da zahlten sie ihm dreißig Silberstücke aus (Sach 11,12).
¹⁶ І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.	¹⁶ Von da an suchte er nach einer guten Gelegenheit, um ihn zu überliefern (= zu verraten).
¹⁷ Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?»	¹⁷ Am ersten Tage der ungesäuerten Brote aber traten die Jünger zu Jesus und fragten ihn: »Wo sollen wir dir alles vorbereiten, damit du das Passahmahl halten kannst?«
¹⁸ Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.»	¹⁸ Er antwortete: »Geht in die Stadt zu dem und dem und sagt zu ihm: ›Der Meister läßt dir sagen: Meine Zeit ist nahe; bei dir will ich das Passahmahl mit meinen Jüngern halten.‹«
¹⁹ Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.	¹⁹ Die Jünger taten, wie Jesus ihnen aufgetragen hatte, und richteten das Passahmahl zu.
²⁰ Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,	²⁰ Als es dann Abend geworden war, setzte er sich mit den zwölf Jüngern zu Tisch;
²¹ і коли вони їли, він промовив: «Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.»	²¹ und während des Essens sagte er: »Wahrlich ich sage euch: Einer von euch wird mich ausliefern (= verraten)!«
²² Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: «Чи то часом не я, Господи?»	²² Da wurden sie tief betrübt und fragten ihn, einer nach dem andern: »Ich bin es doch nicht etwa, Herr?«
²³ Він відповів: «Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.	²³ Er antwortete: »Der die Hand zusammen mit mir in die Schüssel getaucht hat, der wird mich ausliefern (= verraten).
²⁴ Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!»	²⁴ Der Menschensohn geht zwar dahin, wie über ihn in der Schrift steht; doch wehe dem Menschen, durch den der Menschensohn verraten wird! Für diesen Menschen wäre es besser (oder: das Beste), er wäre nicht geboren!«
²⁵ А Юда, зрадник його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив.»	²⁵ Da nahm Judas, der ihn verraten wollte, das Wort und fragte: »Ich bin es doch nicht etwa, Rabbi (= Meister)?« Er erwiderte ihm: »Doch, du bist es.«
²⁶ Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло.»	²⁶ Während des Essens aber nahm Jesus das (oder: ein) Brot, sprach den Lobpreis (Gottes), brach das Brot und gab es den Jüngern mit den Worten: »Nehmt, esset! Dies ist mein Leib.«
²⁷ Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,	²⁷ Dann nahm er einen (oder: den) Becher, sprach das Dankgebet und gab ihnen den mit den Worten: »Trinkt alle daraus!
²⁸ бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.	²⁸ Denn dies ist mein Blut, das Blut des (neuen) Bundes (2.Mose 24,8; Sach 9,11), das für viele vergossen wird zur Vergebung der Sünden.
²⁹ Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.»	²⁹ Ich sage euch aber: Ich werde von nun an von diesem Erzeugnis des Weinstocks nicht mehr trinken bis zu jenem Tage, an dem ich es mit euch neu trinken werde im Reiche meines Vaters.«
³⁰ І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.	³⁰ Nachdem sie dann den Lobpreis (Ps 115-118) gesungen hatten, gingen sie (aus der Stadt) hinaus an den Ölberg.
³¹ Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.	³¹ Dabei (= unterwegs) sagte Jesus zu ihnen: »Ihr werdet alle in dieser Nacht an mir Anstoß nehmen (oder: irre werden); denn es steht geschrieben (Sach 13,7): ›Ich werde den Hirten niederschlagen, dann werden die Schafe der Herde sich zerstreuen.‹
³² А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.»	³² Nach meiner Auferweckung aber werde ich euch voraus nach Galiläa gehen.«
³³ Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.»	³³ Da antwortete ihm Petrus: »Mögen auch alle an dir Anstoß nehmen (oder: irre werden): ich werde niemals an dir Anstoß nehmen (oder: irre werden)!«
³⁴ Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.»	³⁴ Jesus erwiderte ihm: »Wahrlich ich sage dir: Noch in dieser Nacht, ehe der Hahn kräht, wirst du mich dreimal verleugnen.«
³⁵ Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні.	³⁵ Petrus antwortete ihm: »Wenn ich auch mit dir sterben müßte, werde ich dich doch niemals verleugnen!« Das gleiche versicherten auch die anderen Jünger alle.
³⁶ Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: «Посидьте тут, поки піду та помолюся там.»	³⁶ Hierauf kam Jesus mit ihnen an einen Ort namens Gethsemane (d.h. Ölkelter) und sagte zu den Jüngern: »Setzt euch hier nieder, während ich dorthin gehe und bete!«
³⁷ І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.	³⁷ Dann nahm er Petrus und die beiden Söhne des Zebedäus mit sich und fing an zu trauern und zu zagen (vgl. Mk 14,33).
³⁸ Тоді сказав їм: «Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.»	³⁸ Da sagte er zu ihnen: »Tiefbetrübt ist meine Seele bis zum Tode; bleibt hier und haltet euch wach mit mir!«
³⁹ І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.»	³⁹ Nachdem er dann ein wenig weitergegangen war, warf er sich auf sein Angesicht nieder und betete mit den Worten: »Mein Vater, wenn es möglich ist, so laß diesen Kelch an mir vorübergehen! Doch nicht wie ich will, sondern wie du willst!«
⁴⁰ Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?	⁴⁰ Hierauf ging er zu den Jüngern zurück und fand sie schlafend und sagte zu Petrus: »So wenig seid ihr imstande gewesen, eine einzige Stunde mit mir zu wachen?
⁴¹ Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.»	⁴¹ Wachet, und betet, damit ihr nicht in Versuchung geratet! Der Geist ist willig, das Fleisch aber ist schwach.«
⁴² Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!»	⁴² Wiederum ging er zum zweitenmal weg und betete mit den Worten: »Mein Vater, wenn dieser Kelch nicht (an mir) vorübergehen kann, ohne daß ich ihn trinke, so geschehe dein Wille!«
⁴³ І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.	⁴³ Als er dann zurückkam, fand er sie (wieder) schlafend, denn die Augen fielen ihnen vor Müdigkeit zu.
⁴⁴ Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.	⁴⁴ Da verließ er sie, ging wieder weg und betete zum drittenmal, wieder mit denselben Worten.
⁴⁵ Потім повернувся до учнів і каже до них: «Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.	⁴⁵ Hierauf kehrte er zu den Jüngern zurück und sagte zu ihnen: »Schlaft ein andermal und ruht euch aus! Doch jetzt ist die Stunde gekommen, daß der Menschensohn Sündern in die Hände geliefert wird!
⁴⁶ Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.»	⁴⁶ Steht auf, wir wollen gehen! Seht, mein Verräter ist nahe gekommen!«
⁴⁷ Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.	⁴⁷ Während er noch redete, da kam plötzlich Judas, einer von den Zwölfen, und mit ihm eine große Schar mit Schwertern und Knütteln, von den Hohenpriestern und Ältesten des Volkes her (= gesandt).
⁴⁸ Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його.»	⁴⁸ Sein Verräter hatte aber ein Zeichen mit ihnen verabredet, nämlich: »Der, den ich küssen werde, der ist’s; den nehmt fest!«
⁴⁹ І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його.	⁴⁹ Er trat also sogleich auf Jesus zu mit den Worten: »Sei gegrüßt, Rabbi (= Meister)!« und küßte ihn.
⁵⁰ Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.	⁵⁰ Jesus aber sagte zu ihm: »Freund, (tu das) wozu du hergekommen bist!« Hierauf traten sie herzu, legten Hand an Jesus und nahmen ihn fest.
⁵¹ Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.	⁵¹ Einer jedoch von den Begleitern Jesu streckte die Hand aus, zog sein Schwert, schlug damit nach dem Knechte des Hohenpriesters und hieb ihm das Ohr ab.
⁵² Тоді Ісус сказав до нього: «Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.	⁵² Da sagte Jesus zu ihm: »Stecke dein Schwert wieder an seinen Ort (= in die Scheide)! Denn wer zum Schwerte greift, wird durchs Schwert umkommen!
⁵³ Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?	⁵³ Oder meinst du, ich könnte meinen Vater nicht bitten, und er würde mir nicht sogleich mehr als zwölf Legionen (= Heerscharen; vgl. Mk 5,9) Engel zu Hilfe senden?
⁵⁴ Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?»	⁵⁴ Wie sollten dann aber die Aussprüche der Schrift erfüllt werden, daß es so geschehen muß?«
	⁵⁵ In jener Stunde sagte Jesus zu den Haufen: »Wie gegen einen Räuber seid ihr mit Schwertern und Knütteln ausgezogen, um mich gefangen zu nehmen. Täglich habe ich im Tempel gesessen und gelehrt, und ihr habt mich nicht festgenommen.
⁵⁶ Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.» Тоді всі учні залишили його й повтікали.	⁵⁶ Dies alles ist aber geschehen, damit die Schriften der Propheten erfüllt werden!« Hierauf verließen ihn die Jünger alle und ergriffen die Flucht.
⁵⁷ Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.	⁵⁷ Die Männer aber, die Jesus festgenommen hatten, führten ihn zu dem Hohenpriester Kaiphas ab, wo die Schriftgelehrten und die Ältesten sich versammelten.
⁵⁸ Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.	⁵⁸ Petrus aber folgte ihm von fern bis zum Palast des Hohenpriesters, ging hinein und setzte sich dort unter den Dienern hin, um den Ausgang der Sache abzuwarten.
⁵⁹ Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,	⁵⁹ Die Hohenpriester aber und der gesamte Hohe Rat suchten nach einer falschen Zeugenaussage gegen Jesus, um ihn zum Tode verurteilen zu können;
⁶⁰ і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє	⁶⁰ doch sie fanden keine, obgleich viele falsche Zeugen herzutraten. Zuletzt aber traten zwei auf
⁶¹ і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.»	⁶¹ und sagten aus: »Dieser Mensch hat behauptet: ›Ich kann den Tempel Gottes abbrechen und ihn in drei Tagen wieder aufbauen.‹«
⁶² Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?»	⁶² Da stand der Hohepriester auf und fragte ihn: »Entgegnest du nichts auf das, was diese Zeugen gegen dich aussagen?« Jesus aber schwieg.
⁶³ Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.»	⁶³ Da sagte der Hohepriester zu ihm: »Ich beschwöre dich bei dem lebendigen Gott: Sage uns, bist du Christus (= der Messias), der Sohn Gottes?«
⁶⁴ Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.»	⁶⁴ Da gab Jesus ihm zur Antwort: »Ja, ich bin es! Doch ich tue euch kund: Von jetzt an werdet ihr den Menschensohn sitzen sehen zur Rechten der Macht (= des Allmächtigen) und kommen auf den Wolken des Himmels.« (Dan 7,13; Ps 110,1)
⁶⁵ Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!	⁶⁵ Da zerriß der Hohepriester seine Kleider und sagte: »Er hat Gott gelästert! Wozu brauchen wir noch Zeugen? Jetzt habt ihr selbst die Gotteslästerung gehört! Was urteilt ihr?«
⁶⁶ Як вам здається?» Ті відповіли; «Він — винен смерти.»	⁶⁶ Sie gaben die Erklärung ab: »Er ist des Todes schuldig!«
⁶⁷ Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя	⁶⁷ Hierauf spien sie ihm ins Gesicht und schlugen ihn mit den Fäusten; andere gaben ihm Backenstreiche
⁶⁸ і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?»	⁶⁸ und sagten: »Weissage uns, Christus (= Messias)! Wer ist es, der dich geschlagen hat?«
⁶⁹ Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.»	⁶⁹ Petrus aber saß (unterdessen) draußen im Hof. Da trat eine Magd auf ihn zu und sagte: »Du bist auch bei Jesus, dem Galiläer, gewesen!«
⁷⁰ Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.»	⁷⁰ Er aber leugnete vor allen und sagte: »Ich verstehe nicht, was du da sagst!«
⁷¹ Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.»	⁷¹ Als er dann in die Torhalle hinausgegangen war, bemerkte ihn eine andere Magd und sagte zu den Leuten dort: »Dieser ist auch mit Jesus, dem Nazoräer (vgl. 2,23), zusammen gewesen!«
⁷² Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.»	⁷² Da leugnete er wieder, (diesmal) mit einem Eid: »ich kenne den Menschen nicht!«
⁷³ Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.»	⁷³ Nach einer kleinen Weile aber traten die Leute, die dort standen, hinzu und sagten zu Petrus: »Wahrhaftig, du gehörst auch zu ihnen: schon deine Sprache (= Mundart) verrät dich!«
⁷⁴ Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень.	⁷⁴ Da fing er an, sich zu verfluchen und zu schwören: »Ich kenne den Menschen nicht!«, und sogleich darauf krähte der Hahn.
⁷⁵ І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.	⁷⁵ Da dachte Petrus an das Wort Jesu, der ihm gesagt hatte (vgl. V.34): »Noch ehe der Hahn kräht, wirst du mich dreimal verleugnen.« Und er ging hinaus und weinte bitterlich.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati