Єзекиїл 21

Біблія	Miqra 'al pi ha-Mesorah
1 Надійшло до мене таке слово Господнє:	1 וַיְהִי דְבַר־יְהֹוָה אֵלַי לֵאמֹֽר׃
2 «Сину чоловічий! Обернись обличчям на південь, говори до південного краю й пророкуй проти лісу, що в південній країні.	2 בֶּן־אָדָם שִׂים פָּנֶיךָ דֶּרֶךְ תֵּימָנָה וְהַטֵּף אֶל־דָּרוֹם וְהִנָּבֵא אֶל־יַעַר הַשָּׂדֶה נֶֽגֶב׃
3 Скажеш до лісу, що в південній країні: Слухай слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Ось я запалю в тобі вогонь, що пожере всяке твоє зелене дерево й усяке сухе дерево. Палюче полум’я не погасне. Воно спалить усе від півдня до півночі.	3 וְאָֽמַרְתָּ לְיַעַר הַנֶּגֶב שְׁמַע דְּבַר־יְהֹוָה כֹּה־אָמַר אֲדֹנָי יֱהֹוִה הִנְנִי מַֽצִּית־בְּךָ ׀ אֵשׁ וְאָכְלָה בְךָ כׇל־עֵֽץ־לַח וְכׇל־עֵץ יָבֵשׁ לֹֽא־תִכְבֶּה לַהֶבֶת שַׁלְהֶבֶת וְנִצְרְבוּ־בָהּ כׇּל־פָּנִים מִנֶּגֶב צָפֽוֹנָה׃
4 Усі зрозуміють, що то я, Господь, запалив його, і воно не погасне.»	4 וְרָאוּ כׇּל־בָּשָׂר כִּי אֲנִי יְהֹוָה בִּֽעַרְתִּיהָ לֹא תִּכְבֶּֽה׃
5 Тоді я скрикнув: «Ой Господи Боже! Вони й так говорять про мене: Чи ж то не той, що приповістками все говорить?»	5 וָאֹמַר אֲהָהּ אֲדֹנָי יֱהֹוִה הֵמָּה אֹמְרִים לִי הֲלֹא מְמַשֵּׁל מְשָׁלִים הֽוּא׃
6 І надійшло до мене таке слово Господнє:	6 וַיְהִי דְבַר־יְהֹוָה אֵלַי לֵאמֹֽר׃
7 „Сину чоловічий! Обернись обличчям до Єрусалиму, говори проти святині й пророкуй проти землі Ізраїля.	7 בֶּן־אָדָם שִׂים פָּנֶיךָ אֶל־יְרוּשָׁלַ‍ִם וְהַטֵּף אֶל־מִקְדָּשִׁים וְהִנָּבֵא אֶל־אַדְמַת יִשְׂרָאֵֽל׃
8 Скажеш землі Ізраїля: Так говорить Господь: Ось я на тебе! Я добуду меча мого з піхви й вигублю в тебе праведного й грішника.	8 וְאָמַרְתָּ לְאַדְמַת יִשְׂרָאֵל כֹּה אָמַר יְהֹוָה הִנְנִי אֵלַיִךְ וְהוֹצֵאתִי חַרְבִּי מִתַּעְרָהּ וְהִכְרַתִּי מִמֵּךְ צַדִּיק וְרָשָֽׁע׃
9 На те, щоб вигубити в тебе праведного й грішника, вийде мій меч із піхви проти всякої плоті від півдня до півночі.	9 יַעַן אֲשֶׁר־הִכְרַתִּי מִמֵּךְ צַדִּיק וְרָשָׁע לָכֵן תֵּצֵא חַרְבִּי מִתַּעְרָהּ אֶל־כׇּל־בָּשָׂר מִנֶּגֶב צָפֽוֹן׃
10 І взнають усі, що я, Господь, добув мого меча з піхви, і він уже туди не повернеться.	10 וְיָֽדְעוּ כׇּל־בָּשָׂר כִּי אֲנִי יְהֹוָה הוֹצֵאתִי חַרְבִּי מִתַּעְרָהּ לֹא תָשׁוּב עֽוֹד׃
11 Ти ж, сину чоловічий, стогни, немов би в тебе ломило в крижах, гірко стогни в них на очу.	11 וְאַתָּה בֶן־אָדָם הֵאָנַח בְּשִׁבְרוֹן מׇתְנַיִם וּבִמְרִירוּת תֵּאָנַח לְעֵינֵיהֶֽם׃
12 І як питатимуть у тебе: Чого стогнеш? — ти відкажеш: Бо з-за чутки, що надійшла, серце в усіх зомліє, руки в усіх опадуть, усі похнюпляться духом, і задрижать у всіх коліна. Ось вона надійшла, і справдилась“ — слово Господа Бога.	12 וְהָיָה כִּי־יֹאמְרוּ אֵלֶיךָ עַל־מָה אַתָּה נֶאֱנָח וְאָמַרְתָּ אֶל־שְׁמוּעָה כִֽי־בָאָה וְנָמֵס כׇּל־לֵב וְרָפוּ כׇל־יָדַיִם וְכִהֲתָה כׇל־רוּחַ וְכׇל־בִּרְכַּיִם תֵּלַכְנָה מַּיִם הִנֵּה בָאָה וְנִֽהְיָתָה נְאֻם אֲדֹנָי יֱהֹוִֽה׃
13 Надійшло до мене таке слово Господнє:	13 וַיְהִי דְבַר־יְהֹוָה אֵלַי לֵאמֹֽר׃
14 „Сину чоловічий! Пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Меч, меч нагострений і вичищений.	14 בֶּן־אָדָם הִנָּבֵא וְאָמַרְתָּ כֹּה אָמַר אֲדֹנָי אֱמֹר חֶרֶב חֶרֶב הוּחַדָּה וְגַם־מְרוּטָֽה׃
15 Для величезної різанини його нагострено, і вигладжено, щоб виблискував, неначе блискавиця. О, радуймося, берло мого сина усяким деревом гордує!	15 לְמַעַן טְבֹחַ טֶבַח הוּחַדָּה לְמַעַן־הֱיֵה־לָהּ בָּרָק מֹרָטָּה אוֹ נָשִׂישׂ שֵׁבֶט בְּנִי מֹאֶסֶת כׇּל־עֵֽץ׃
16 І дано його виточити, щоб узяти в руку. Він вигострений, отой меч, він виточений, щоб його дати вбивці у руки.	16 וַיִּתֵּן אֹתָהּ לְמׇרְטָה לִתְפֹּשׂ בַּכָּף הִֽיא־הוּחַדָּה חֶרֶב וְהִיא מֹרָטָּה לָתֵת אוֹתָהּ בְּיַד־הוֹרֵֽג׃
17 Голоси, лементуй; сину чоловічий, бо його звернено проти народу мого, проти всіх Ізраїля князів, призначених на меч разом з моїм народом. Тож удар себе у стегно,	17 זְעַק וְהֵילֵל בֶּן־אָדָם כִּי־הִיא הָיְתָה בְעַמִּי הִיא בְּכׇל־נְשִׂיאֵי יִשְׂרָאֵל מְגוּרֵי אֶל־חֶרֶב הָיוּ אֶת־עַמִּי לָכֵן סְפֹק אֶל־יָרֵֽךְ׃
18 бо пробу зроблено! Та й як би воно могло так не статись, навіть якби зосталося зневажливе берло? — слово Господа Бога.	18 כִּי בֹחַן וּמָה אִם־גַּם־שֵׁבֶט מֹאֶסֶת לֹא יִֽהְיֶה נְאֻם אֲדֹנָי יֱהֹוִֽה׃
19 Ти ж, сину чоловічий, пророкуй, сплесни руками! Нехай меч той подвоїться, потроїться! Це меч різанини, це меч великої різанини, що їм загрожує навколо,	19 וְאַתָּה בֶן־אָדָם הִנָּבֵא וְהַךְ כַּף אֶל־כָּף וְתִכָּפֵל חֶרֶב שְׁלִישִׁתָה חֶרֶב חֲלָלִים הִיא חֶרֶב חָלָל הַגָּדוֹל הַחֹדֶרֶת לָהֶֽם׃
20 щоб серця мліли, щоб жертв було багато. На всіх воротях їх я поставив грізний меч. Ой горе! Він зготований на те, щоб блискавки кидати, вичищений на різанину.	20 לְמַעַן ׀ לָמוּג לֵב וְהַרְבֵּה הַמִּכְשֹׁלִים עַל כׇּל־שַׁעֲרֵיהֶם נָתַתִּי אִבְחַת־חָרֶב אָח עֲשׂוּיָה לְבָרָק מְעֻטָּה לְטָֽבַח׃
21 Січи праворуч і ліворуч, куди б не повернулось твоє вістря!	21 הִתְאַחֲדִי הֵימִנִי הָשִׂימִי הַשְׂמִילִי אָנָה פָּנַיִךְ מֻעָדֽוֹת׃
22 Я теж плескатиму руками і зжену гнів мій. Я, — Господь, — сказав це.“	22 וְגַם־אֲנִי אַכֶּה כַפִּי אֶל־כַּפִּי וַהֲנִיחֹתִי חֲמָתִי אֲנִי יְהֹוָה דִּבַּֽרְתִּי׃
23 Надійшло до мене таке слово Господнє:	23 וַיְהִי דְבַר־יְהֹוָה אֵלַי לֵאמֹֽר׃
24 „Ти ж, сину чоловічий, накресли собі два шляхи, якими прийде меч царя вавилонського. З однієї землі вийдуть обидва. Викарбуй далі знак, викарбуй його на початку дороги, що веде в місто.	24 וְאַתָּה בֶן־אָדָם שִׂים־לְךָ ׀ שְׁנַיִם דְּרָכִים לָבוֹא חֶרֶב מֶלֶךְ־בָּבֶל מֵאֶרֶץ אֶחָד יֵצְאוּ שְׁנֵיהֶם וְיָד בָּרֵא בְּרֹאשׁ דֶּרֶךְ־עִיר בָּרֵֽא׃
25 Накресли шлях, щоб меч дійшов до Раббату синів Аммона, а в Юдеї — до єрусалимської твердині,	25 דֶּרֶךְ תָּשִׂים לָבוֹא חֶרֶב אֵת רַבַּת בְּנֵֽי־עַמּוֹן וְאֶת־יְהוּדָה בִירוּשָׁלַ‍ִם בְּצוּרָֽה׃
26 бо цар вавилонський стоїть на розпутті, на перехресті двох шляхів, щоб кинути жереб. Він перемішує стріли, питає терафи, розглядає печінку.	26 כִּֽי־עָמַד מֶלֶךְ־בָּבֶל אֶל־אֵם הַדֶּרֶךְ בְּרֹאשׁ שְׁנֵי הַדְּרָכִים לִקְסׇם־קָסֶם קִלְקַל בַּֽחִצִּים שָׁאַל בַּתְּרָפִים רָאָה בַּכָּבֵֽד׃
27 у правій руці в нього жереб на Єрусалим, щоб поставити тарани, щоб розтулити уста та повеліти різанину, щоб голосно кричати військовим кличем, поставити тарани проти брами, насипати вал, будувати рухомі башти.	27 בִּימִינוֹ הָיָה ׀ הַקֶּסֶם יְרוּשָׁלַ‍ִם לָשׂוּם כָּרִים לִפְתֹּחַ פֶּה בְּרֶצַח לְהָרִים קוֹל בִּתְרוּעָה לָשׂוּם כָּרִים עַל־שְׁעָרִים לִשְׁפֹּךְ סֹלְלָה לִבְנוֹת דָּיֵֽק׃
28 Та це їм видавалось пустою ворожбою, бо вони мали за собою врочисті клятьби. Він же пригадує їм їхню несправедливість, щоб вони впіймались.	28 וְהָיָה לָהֶם כקסום כִּקְסׇם־שָׁוְא בְּעֵינֵיהֶם שְׁבֻעֵי שְׁבֻעוֹת לָהֶם וְהוּא־מַזְכִּיר עָוֺן לְהִתָּפֵֽשׂ׃
29 Тим то ось як говорить Господь Бог: Тому, що ви пригадуєте вашу несправедливість, виявляючи переступи ваші й показуючи всіма вашими вчинками гріхи ваші, тому що ви нагадуєте про себе, — ви будете схоплені.	29 לָכֵן כֹּה־אָמַר אֲדֹנָי יֱהֹוִה יַעַן הַזְכַּרְכֶם עֲוֺנְכֶם בְּהִגָּלוֹת פִּשְׁעֵיכֶם לְהֵֽרָאוֹת חַטֹּאותֵיכֶם בְּכֹל עֲלִילֽוֹתֵיכֶם יַעַן הִזָּכֶרְכֶם בַּכַּף תִּתָּפֵֽשׂוּ׃
30 Ти ж, безчесний, беззаконний князю Ізраїля, на якого прийшов день разом з кінцем твоєї безбожності! , —	30 וְאַתָּה חָלָל רָשָׁע נְשִׂיא יִשְׂרָאֵל אֲשֶׁר־בָּא יוֹמוֹ בְּעֵת עֲוֺן קֵֽץ׃
31 так говорить Господь Бог: Здійми корону, скинь вінець! Це вже минулось! Те, що було внизу, піде вгору, а те, що було вгорі, піде наниз!	31 כֹּה אָמַר אֲדֹנָי יֱהֹוִה הָסִיר הַמִּצְנֶפֶת וְהָרִים הָעֲטָרָה זֹאת לֹא־זֹאת הַשָּׁפָלָה הַגְבֵּהַּ וְהַגָּבֹהַּ הַשְׁפִּֽיל׃
32 Руїну, руїну, руїну зроблю з нього; і його не буде, покіль не прийде той, хто має на нього право й кому я віддам його.	32 עַוָּה עַוָּה עַוָּה אֲשִׂימֶנָּה גַּם־זֹאת לֹא הָיָה עַד־בֹּא אֲשֶׁר־לוֹ הַמִּשְׁפָּט וּנְתַתִּֽיו׃
33 Ти ж, сину чоловічий, пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог про аммоніїв та про їхню зневагу; скажи: Меч, меч уже добутий для різанини, вичищений, щоб нищив, щоб блищав,	33 וְאַתָּה בֶן־אָדָם הִנָּבֵא וְאָֽמַרְתָּ כֹּה אָמַר אֲדֹנָי יֱהֹוִה אֶל־בְּנֵי עַמּוֹן וְאֶל־חֶרְפָּתָם וְאָמַרְתָּ חֶרֶב חֶרֶב פְּתוּחָה לְטֶבַח מְרוּטָה לְהָכִיל לְמַעַן בָּרָֽק׃
34 тим часом, як тебе обдурюють видіннями пустими і брехню тобі ворожать, щоб його прикласти до шиї грішників безчесних, день яких прийшов разом з кінцем їхньої безбожности.	34 בַּחֲזוֹת לָךְ שָׁוְא בִּקְסׇם־לָךְ כָּזָב לָתֵת אוֹתָךְ אֶֽל־צַוְּארֵי חַֽלְלֵי רְשָׁעִים אֲשֶׁר־בָּא יוֹמָם בְּעֵת עֲוֺן קֵֽץ׃
35 Сховай його назад у піхву. На тому місці, де створено тебе, у землі, де ти народився, буду тебе судити.	35 הָשַׁב אֶל־תַּעְרָהּ בִּמְקוֹם אֲשֶׁר־נִבְרֵאת בְּאֶרֶץ מְכֻרוֹתַיִךְ אֶשְׁפֹּט אֹתָֽךְ׃
36 Виллю на тебе гнів мій, дихну на тебе вогнем мого обурення, видам тебе в руки жорстоким людям, майстрам руйнування.	36 וְשָׁפַכְתִּי עָלַיִךְ זַעְמִי בְּאֵשׁ עֶבְרָתִי אָפִיחַ עָלָיִךְ וּנְתַתִּיךְ בְּיַד אֲנָשִׁים בֹּעֲרִים חָרָשֵׁי מַשְׁחִֽית׃
37 Ти станеш здобиччю вогню; кров твою розіллють по землі; не буде й згадки більш про тебе, бо то я, Господь, сказав так.“	37 לָאֵשׁ תִּהְיֶה לְאׇכְלָה דָּמֵךְ יִהְיֶה בְּתוֹךְ הָאָרֶץ לֹא תִזָּכֵרִי כִּי אֲנִי יְהֹוָה דִּבַּֽרְתִּי׃