Лист Єремії 2

Біблія	GREEK BIBLE
1 Тому й здійснив Господь слово своє, що виповів був проти нас і проти правителів наших, які правили Ізраїлем, проти царів наших, проти князів наших, проти ізраїльтян та проти юдеїв.	1 και εστησεν κυριος τον λογον αυτου ον ελαλησεν εφ' ημας και επι τους δικαστας ημων τους δικασαντας τον ισραηλ και επι τους βασιλεις ημων και επι τους αρχοντας ημων και επι ανθρωπον ισραηλ και ιουδα
2 Під усім простором небесним не було зроблено того, що він учинив у Єрусалимі згідно з написаним у законі Мойсея,	2 ουκ εποιηθη υποκατω παντος του ουρανου καθα εποιησεν εν ιερουσαλημ κατα τα γεγραμμενα εν τω νομω μωυση
3 що кожний з нас їстиме м’ясо свого сина, кожен — м’ясо своєї дочки.	3 του φαγειν ημας ανθρωπον σαρκας υιου αυτου και ανθρωπον σαρκας θυγατρος αυτου
4 Він видав їх у підлеглість усім царствам, що навкруги нас, на наругу й дивовижу усім народам навколо, куди Господь їх порозкидав.	4 και εδωκεν αυτους υποχειριους πασαις ταις βασιλειαις ταις κυκλω ημων εις ονειδισμον και εις αβατον εν πασι τοις λαοις τοις κυκλω ου διεσπειρεν αυτους κυριος εκει
5 І вони були під сподом замість бути зверху, за те, що ми згрішили супроти Господа, Бога нашого, й не слухались його голосу.	5 και εγενηθησαν υποκατω και ουκ επανω οτι ημαρτομεν κυριω θεω ημων προς το μη ακουειν της φωνης αυτου
6 Господеві, Богу нашому, справедливість, нам же та батькам нашим — сором на обличчях наших, як воно й є нині.	6 τω κυριω θεω ημων η δικαιοσυνη ημιν δε και τοις πατρασιν ημων η αισχυνη των προσωπων ως η ημερα αυτη
7 Усі ті нещастя, що Господь заповів проти нас, спіткали нас,	7 α ελαλησεν κυριος εφ' ημας παντα τα κακα ταυτα ηλθεν εφ' ημας
8 і ми не благали обличчя Господнє й не відвернулись — кожний з нас — від думок нашого лукавого серця.	8 και ουκ εδεηθημεν του προσωπου κυριου του αποστρεψαι εκαστον απο των νοηματων της καρδιας αυτων της πονηρας
9 І Господь невсипущий був над нещастям, тож і навів їх на нас, бо Господь справедливий у всіх ділах своїх, що про них нам заповідав.	9 και εγρηγορησεν κυριος επι τοις κακοις και επηγαγε κυριος εφ' ημας οτι δικαιος ο κυριος επι παντα τα εργα αυτου α ενετειλατο ημιν
10 Та ми не слухалися голосу його, не ходили за Господніми веліннями, що їх він був виставив перед нами.	10 και ουκ ηκουσαμεν της φωνης αυτου πορευεσθαι τοις προσταγμασιν κυριου οις εδωκεν κατα προσωπον ημων
11 Тож і тепер, Господи, Боже Ізраїля, що вивів єси народ твій з Єгипетського краю сильною рукою знаками та чудесами, потугою великою та раменом високим, і звеличився єси ім’ям своїм, як воно й є нині, —	11 και νυν κυριε ο θεος ισραηλ ος εξηγαγες τον λαον σου εκ γης αιγυπτου εν χειρι κραταια και εν σημειοις και εν τερασιν και εν δυναμει μεγαλη και εν βραχιονι υψηλω και εποιησας σεαυτω ονομα ως η ημερα αυτη
12 згрішили ми, були нечестиві, були несправедливі, Господи Боже наш, супроти всіх твоїх заповідей.	12 ημαρτομεν ησεβησαμεν ηδικησαμεν κυριε ο θεος ημων επι πασιν τοις δικαιωμασιν σου
13 Нехай же твій гнів відвернеться від нас, бо мало нас лишилось між народами, де ти порозкидав нас.	13 αποστραφητω ο θυμος σου αφ' ημων οτι κατελειφθημεν ολιγοι εν τοις εθνεσιν ου διεσπειρας ημας εκει
14 Вислухай, Господи, нашу молитву й наше благання, і визволь нас, себе ради, й дай нам ласку в тих, які відвели нас у полон,	14 εισακουσον κυριε της προσευχης ημων και της δεησεως ημων και εξελου ημας ενεκεν σου και δος ημιν χαριν κατα προσωπον των αποικισαντων ημας
15 щоб уся земля знала, що ти Господь, Бог наш, бо ім’я твоє прикликане на Ізраїля та на рід його.	15 ινα γνω πασα η γη οτι συ κυριος ο θεος ημων οτι το ονομα σου επεκληθη επι ισραηλ και επι το γενος αυτου
16 Господи, споглянь із твого святого житла й згадай за нас, прихили, Господи, своє вухо й вислухай!	16 κυριε κατιδε εκ του οικου του αγιου σου και εννοησον εις ημας κλινον κυριε το ους σου και ακουσον
17 Розплющ свої очі й подивися, бо не мертві в аді, що їхній дух у них узято з їхнього нутра, дадуть Господеві славу і справедливість,	17 ανοιξον κυριε τους οφθαλμους σου και ιδε οτι ουχ οι τεθνηκοτες εν τω αδη ων ελημφθη το πνευμα αυτων απο των σπλαγχνων αυτων δωσουσιν δοξαν και δικαιωμα τω κυριω
18 лише душа, що уболіває понад міру, те, що ходить зігнуте й безсиле, та очі померклі й душа голодна — воздадуть тобі, Господи, славу й справедливість.	18 αλλα η ψυχη η λυπουμενη επι το μεγεθος ο βαδιζει κυπτον και ασθενουν και οι οφθαλμοι οι εκλειποντες και η ψυχη η πεινωσα δωσουσιν σοι δοξαν και δικαιοσυνην κυριε
19 Не заради заслуг батьків наших та царів наших зливаємо ми наше благання перед тобою, Господи, Боже наш.	19 οτι ουκ επι τα δικαιωματα των πατερων ημων και των βασιλεων ημων ημεις καταβαλλομεν τον ελεον ημων κατα προσωπον σου κυριε ο θεος ημων
20 Ти бо зіслав на нас гнів твій і твоє обурення, як заповів був через слуг твоїх пророків, мовлявши:	20 οτι ενηκας τον θυμον σου και την οργην σου εις ημας καθαπερ ελαλησας εν χειρι των παιδων σου των προφητων λεγων
21 «Так говорить Господь: Нахиліть вашу шию і служіть цареві вавилонському, й ви осядете в землі, що її я дав батькам вашим.	21 ουτως ειπεν κυριος κλινατε τον ωμον υμων και εργασασθε τω βασιλει βαβυλωνος και καθισατε επι την γην ην εδωκα τοις πατρασιν υμων
22 Коли ж ви не послухаєтесь голосу Господнього, не служитимете вавилонському цареві,	22 και εαν μη ακουσητε της φωνης κυριου εργασασθαι τω βασιλει βαβυλωνος
23 то я зроблю так, що по містах Юди й у Єрусалимі вмовкне голос веселощів та радощів голос, голос молодого й голос молодої, й увесь край стане безлюдним, без мешканців.»	23 εκλειψειν ποιησω εκ πολεων ιουδα και εξωθεν ιερουσαλημ φωνην ευφροσυνης και φωνην χαρμοσυνης φωνην νυμφιου και φωνην νυμφης και εσται πασα η γη εις αβατον απο ενοικουντων
24 Та ми не послухали голосу твого й не служили вавилонському цареві; тоді ти здійснив свої слова, які заповів єси через своїх слуг пророків, мовляв, кості царів наших і кості батьків наших будуть викинуті з їхнього місця.	24 και ουκ ηκουσαμεν της φωνης σου εργασασθαι τω βασιλει βαβυλωνος και εστησας τους λογους σου ους ελαλησας εν χερσιν των παιδων σου των προφητων του εξενεχθηναι τα οστα βασιλεων ημων και τα οστα των πατερων ημων εκ του τοπου αυτων
25 І ось вони справді викинуті на спеку дня й на холод ночі. Вони померли серед страшної нужди з голоду, від меча й від пошести.	25 και ιδου εστιν εξερριμμενα τω καυματι της ημερας και τω παγετω της νυκτος και απεθανοσαν εν πονοις πονηροις εν λιμω και εν ρομφαια και εν αποστολη
26 І вчинив єси зо свого дому, що на нього прикликане твоє ім’я, те, чим він є сьогодні, з-за злоби дому Ізраїля та дому Юди.	26 και εθηκας τον οικον ου επεκληθη το ονομα σου επ' αυτω ως η ημερα αυτη δια πονηριαν οικου ισραηλ και οικου ιουδα
27 Однак, ти, Господи, Боже наш, чинив з нами за всією твоєю добротою й за всією твоєю милістю,	27 και εποιησας εις ημας κυριε ο θεος ημων κατα πασαν επιεικειαν σου και κατα παντα οικτιρμον σου τον μεγαν
28 як заповів єси був через слугу свого Мойсея, коли був повелів йому перед синами Ізраїля списати твій закон, мовлявши:	28 καθα ελαλησας εν χειρι παιδος σου μωυση εν ημερα εντειλαμενου σου αυτω γραψαι τον νομον σου εναντιον υιων ισραηλ λεγων
29 «Як ви не послухаєтесь мого голосу, ота велика сила народу напевно стане малою між народами, серед яких я вас порозкидаю;	29 εαν μη ακουσητε της φωνης μου η μην η βομβησις η μεγαλη η πολλη αυτη αποστρεψει εις μικραν εν τοις εθνεσιν ου διασπερω αυτους εκει
30 бо знаю, що вони мене не послухаються, це бо народ тугошиїй. А в країні їхнього вигнання вони схаменуться	30 οτι εγνων οτι ου μη ακουσωσιν μου οτι λαος σκληροτραχηλος εστιν και επιστρεψουσιν επι καρδιαν αυτων εν γη αποικισμου αυτων
31 й зрозуміють, що я — Господь, Бог їхній. Я дам їм серце й вуха, що будуть слухати,	31 και γνωσονται οτι εγω κυριος ο θεος αυτων και δωσω αυτοις καρδιαν και ωτα ακουοντα
32 і вони прославлять мене в землі свого вигнання та й згадають моє ім’я	32 και αινεσουσιν με εν γη αποικισμου αυτων και μνησθησονται του ονοματος μου
33 і відвернуться від своєї впертости і від своїх лихих учинків, коли пригадають собі долю своїх батьків, які згрішили перед Господом.	33 και αποστρεψουσιν απο του νωτου αυτων του σκληρου και απο πονηρων πραγματων αυτων οτι μνησθησονται της οδου πατερων αυτων των αμαρτοντων εναντι κυριου
34 Тоді я поверну їх назад у край, про який я клявся їхнім батькам Авраамові, Ісаакові та Якову, і вони ним заволодіють. Я розмножу їх і вони не поменшають.	34 και αποστρεψω αυτους εις την γην ην ωμοσα τοις πατρασιν αυτων τω αβρααμ και τω ισαακ και τω ιακωβ και κυριευσουσιν αυτης και πληθυνω αυτους και ου μη σμικρυνθωσιν
35 Я заключу з ними союз вічний і буду їхнім Богом, а вони будуть моїм народом. Я не прожену більше свого народу, Ізраїля, з землі, яку я їм дав.»	35 και στησω αυτοις διαθηκην αιωνιον του ειναι με αυτοις εις θεον και αυτοι εσονται μοι εις λαον και ου κινησω ετι τον λαον μου ισραηλ απο της γης ης εδωκα αυτοις