Ісая 40

¹ Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог.

² Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!

³ Голос чути: — Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!

⁴ Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі — низиною!

⁵ Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.

⁶ Голос велить: — Вісти! — Я ж сказав: — Що вістити? — Всяке тіло — трава, і вся його краса — мов квітка в полі.

⁷ Висхне трава, зів’яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ — трава!

⁸ Висхне трава, зів’яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки.

⁹ Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!

¹⁰ Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.

¹¹ Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.»

¹² Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п’яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах?

¹³ Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його?

¹⁴ З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує?

¹⁵ Народи в нього — неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать.

¹⁶ Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву.

¹⁷ Усі народи перед ним — ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви.

¹⁸ Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?

¹⁹ Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє;

²⁰ а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище.

²¹ Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу?

²² Це він — той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло.

²³ Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього — порожнеча.

²⁴ Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому.

²⁵ Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? — каже Святий.

²⁶ Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім’я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує.

²⁷ Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?»

²⁸ Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь — Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий.

²⁹ Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць.

³⁰ Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, —

³¹ ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.