Ісая 40

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог.	1 Be comforted, be comforted, my people, saith your God.
2 Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!	2 Speak ye to the heart of Jerusalem, and call to her: for her evil is come to an end, her iniquity is forgiven: she hath received of the hand of the Lord double for all her sins.
3 Голос чути: — Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!	3 The voice of one crying in the desert: Prepare ye the way of the Lord, make straight in the wilderness the paths of our God.
4 Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі — низиною!	4 Every valley shall be exalted, and every mountain and hill shall be made low, and the crooked shall become straight, and the rough ways plain.
5 Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.	5 And the glory of the Lord shall be revealed, and all flesh together shall see, that the mouth of the Lord hath spoken.
6 Голос велить: — Вісти! — Я ж сказав: — Що вістити? — Всяке тіло — трава, і вся його краса — мов квітка в полі.	6 The voice of one, saying: Cry. And I said: What shall I cry? All flesh is grass, and all the glory thereof as the flower of the held.
7 Висхне трава, зів’яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ — трава!	7 The grass is withered, and the dower is fallen, because the spirit of the Lord hath blown upon it. Indeed the people is grass:
8 Висхне трава, зів’яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки.	8 The grass is withered, and the flower is fallen: but the word of our Lord endureth for ever.
9 Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!	9 Get thee up upon a high mountain, thou that bringest good tidings to Sion: lift up thy voice with strength, thou that bringest good tidings to Jerusalem: lift it up, fear not. Say to the cities of Juda: Behold your God:
10 Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.	10 Behold the Lord God shall come with strength, and his arm shall rule: Behold his reward is with him and his work is before him.
11 Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.»	11 He shall feed his flock like a shepherd: he shall gather together the lambs with his arm, and shall take them up in his bosom, and he himself shall carry them that are with young.
12 Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п’яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах?	12 Who hath measured the waters in the hollow of his hand, and weighed the heavens with his palm? who hath poised with three fingers the bulk of the earth, and weighed the mountains in scales, and the hills in a balance?
13 Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його?	13 Who hath forwarded the spirit of the Lord? or who hath been his counsellor, and hath taught him?
14 З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує?	14 With whom hath he consulted, and who hath instructed him, and taught him the path of justice, and taught him knowledge, and shewed him the way of understanding?
15 Народи в нього — неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать.	15 Behold the Gentiles are as a drop of a bucket, and are counted as the smallest grain of a balance: behold the islands are as a little dust.
16 Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву.	16 And Libanus shall not be enough to burn, nor the beasts thereof sufficient for a burnt offering.
17 Усі народи перед ним — ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви.	17 All nations are before him as if they had no being at all, and are counted to him as nothing, and vanity.
18 Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?	18 To whom then have you likened God? or what image will you make for him?
19 Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє;	19 Hath the workman cast a graven statue? or hath the goldsmith formed it with gold, or the silversmith with plates of silver?
20 а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище.	20 He hath chosen strong wood, and that will not rot: the skilful workman seeketh how he may set up an idol that may not be moved.
21 Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу?	21 Do you not know? hath it not been heard? hath it not been told you from the beginning? have you not understood the foundations of the earth ?
22 Це він — той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло.	22 It is he that sitteth upon the globe of the earth, and the inhabitants thereof are as locusts: he that stretcheth out the heavens as nothing, and spreadeth them out as a tent to dwell in.
23 Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього — порожнеча.	23 He that bringeth the searchers of secrets to nothing, that hath made the judges of the earth as vanity.
24 Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому.	24 And surely their stock was neither planted, nor sown, nor rooted in the earth: suddenly he hath blown upon them, and they are withered, and a whirlwind shall take them away as stubble.
25 Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? — каже Святий.	25 And to whom have ye likened me, or made me equal, saith the Holy One?
26 Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім’я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує.	26 Lift up your eyes on high, and see who hath created these things: who bringeth out their host by number, and calleth them all by their names: by the greatness of his might, and strength, and power, not one of them was missing.
27 Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?»	27 Why sayest thou, O Jacob, and speakest, O Israel: My way is hid from the Lord, and my judgment is passed over from my God?
28 Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь — Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий.	28 Knowest thou not, or hast thou not heard? the Lord is the everlasting God, who hath created the ends of the earth: he shall not faint, nor labour, neither is there any searching out of his wisdom.
29 Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць.	29 It is he that giveth strength to the weary, and increaseth force and might to them that are not.
30 Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, —	30 Youths shall faint, and labour, and young men shall fall by infirmity.
31 ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.	31 But they that hope in the Lord shall renew their strength, they shall take wings as eagles, they shall run and not be weary, they shall walk and not faint.