Ісая 29

¹ Ой Арієле, Арієле, місто, де табором був Давид розташувався! Додайте до року рік, нехай свята йдуть своїм кругом!

² Тоді обложу Арієла, і настане квиління та стогін. Ти будеш у мене, як Арієл.

³ Розтаборюся навколо тебе, я оточу тебе валами й здвигну окопи проти тебе.

⁴ Будеш принижений додолу, з-під землі будеш говорити, і з пороху тихенько буде здійматися твоє слово, твій голос буде з-під землі лунати, немов голос привиду якогось, і з пороху, наче щебетання, — твоя мова.

⁵ Та зграя ворогів твоїх буде, як дрібний порох; зграя гнобителів, немов полова, що летить геть. І станеться те зненацька, раптом.

⁶ І Господь сил громом тебе навідає і грюкотом та страшним шумом; бурею, вихорем та полум’ям вогню, що пожирає.

⁷ І ватага всіх народів, що воюють проти Аріела, все те, що воює проти нього та його укріплень і на нього натискає, буде, наче сон, мов нічне видиво.

⁸ І як голодному ввісні сниться, що він їсть, а прокинеться, — аж голод його мучить; або як спраглому сниться, що він п’є, а прокинеться, — аж його в’ялить, і в горлі в нього пересохло, так воно буде й з ордою всіх народів, що воюють проти гори Сіону.

⁹ Стуманійте, остовпійте! Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п’яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п’янкого напою!

¹⁰ Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови.

¹¹ Видіння про це все для вас, немов слова, що в книзі під печаттю; дають її письменному й кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а він відказує: «Не можу, бо вона під печаттю.»

¹² І дають книгу тому, що неписьменний, і кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а той відказує: «Я ж неписьменний.»

¹³ І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною — то лише вивчена заповідь людська,

¹⁴ тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.»

¹⁵ Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?»

¹⁶ Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє?

¹⁷ Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс?

¹⁸ Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми.

¹⁹ І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля.

²⁰ Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли,

²¹ що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували.

²² Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме.

²³ Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім’я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.

²⁴ Ті, що блукають духом, — мудрости навчаться, і ті, що ремствують — розуму наберуться.»